ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ (бл. 1225 — бл. 1300) — галицький і перемишльський князь, 2-й син Данила Галицького і доньки Мстислава Мстиславича Удатного Анни. 1247 Л.Д. одружився з донькою угор. короля Бели IV Констанцією. На політ. арену виступив на поч. 1250-х рр., відбиваючи за наказом батька наступ татар. воєводи Куремси на пд. рубежі Галицько-Волинського князівства. По смерті Данила (1264) Галицько-Волин. князівство розпалося. Л.Д. успадкував Галицьку землю і Перемишльську землю, ставши найсильнішим серед Романовичів. 1267 вел. кн. литов. Войшелк віддав Литву чоловікові своєї сестри, молодшому братові Л.Д. — Шварнові Даниловичу, а сам постригся в ченці. Після цього розлючений Л.Д. убив Войшелка. Це стало причиною того, що довір’я поміж правлячими елітами обох країн було порушено і після смерті Шварна Даниловича великим князем литов. став литовець Тройден. Велике князівство Литовське було назавжди втрачене для Романовичів, і канула у вічність ідея створення Русько-Литов. д-ви під зверхністю Романовичів. У 1270-х — 1280-х рр. Л.Д. невдало намагався стати краківським князем, ходив у походи на Литву та ятвягів, залучаючи до них татар. Був васалом Золотої Орди. 1283 разом з татарами воював в Угорщині, на час захопивши частину її території. Л.Д. був мужнім воїном і полководцем, але нерозважливим і нестриманим політиком. Через його безперервні війни з близькими і далекими сусідами Галицьке князівство й Галич (давній) у роки його князювання підупали.