Черкаська обласна бібліотека для дітей

Черкаська обласна бібліотека для дітей

Ukraine

Info

Description:
Адреса бібліотеки: м.Черкаси, вул.Кірова, 24
тел./факс (0472) 35-70-75
e-mail: obk2002@ukr.net

Ми працюємо :
Пн.- Чт. 9:00 - 18:00
Пт., Нд. 9:00 - 17:00
Вихідний день - субота
Остання п'ятниця кожного місяця - санітарний день
Website:
http://chobd.ck.ua/
Location:
Ukraine

612 postsshow community posts

Середній місяць весни видався для нас надзвичайно динамічним і різноплановим. Тут і фінали загальноміського чемпіонату з інтелектуальних ігор, і підготовка до головного християнського свята року, і прощання найменших книгоманів із найпершою в їньому житті самостійно подоланою книжкою, і ще багато-багато подій. Крім того, наші читачі вийшли за межі бібліотеки, на собі перевіривши ефективність краєзнавчих заходів читальні в "польових" умовах. Як усе було, дивіться на фото в альбомі спільноти: https://vk.com/album-54820534_231693642 й на нашій сторінці в мережі Facebook: https://www.facebook.com/media/set/?set=a.13544414245... А деталі проведення заходів ви завжди можете прочитати в новинах на нашому сайті: http://chobd.ck.ua/
5 травня світ відзначив 170-річчя від дня народження одного з найвідоміших польських письменників, публіциста й лауреата Нобелівської премії з літератури 1905 року Генрика Сенкевича. Виміряти народну любов до нього на Батьківщині практично неможливо – ще за життя він був своєрідним літературним ідолом одразу для кількох поколінь читачів.Expand text… А популярність «Трилогії» («Вогнем і мечем», «Потоп» і «Пан Володийовський») можна порівняти хіба що з епохою перших латиноамериканських телесеріалів на українському телебаченні: коли з’являлася чергова частина (глави твору виходили в газетах), люди масово кидали всі справи й бралися до читання. Для тих, хто не мав коштів, аби придбати газету, чи був малограмотним, влаштовували голосні читання на поштамті. Героїв «Трилогії» сприймали як живих, за упокій їхніх душ ставили свічки в церквах і читали молитви. За літературну творчість йому подарували маєток, зведений за народні кошти. Критиків письменника масово ненавиділи.
До речі, цих самих критиків було в Сенкевича чимало одразу з початком його літературної творчості. Його лаяли за недостовірність і поверховість історичних реалій та надмір пригод у серйозній прозі (що й казати, якщо українських козаків та їхніх ватажків часів національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького автор зобразив як кровожерливих демонів, абсолютно не вдаючись до пояснень причин їхньої боротьби). Його польські лицарі були зразком шляхетності, благочестя й мужності, а їхні антагоністи (крім козаків, там знайшлося місце шведам і туркам) – безсердечними монстрами. Шокували інтелігентних читачів і сцени насильства, часом на межі садизму. Найбільш ємкий епітет, який Сенкевич заслужив від своїх хулителів: «першосортний письменник другого сорту».
Утім, закиди й часом цілком справедлива критика не надто турбували письменника. Він прожив дуже насичене життя, сповнене пригод і яскравих вражень. Починав літератор свою кар’єру з репортерської праці й подорожніх нотаток. Попри слабке здоров’я, він не міг всидіти на місці й постійно мандрував, просто-таки тинявся світами. У його мандрівному маршруті знайшлося місце США, Парижу, Львову, Венеції, Риму, Австрії, Англії, Італії, Литві, Швейцарії, Румунії, Болгарії, Туреччині, Греції, Єгипту й навіть Занзібару. Усі мандрівки письменник описував у листах, статтях, фейлетонах, щоденникових записах, характеризуючи життя місцевого населення, польської діаспори, політичні та релігійні реалії нового місця (висновки він нерідко робив імпульсивно й дещо упереджено). Знаходив Сенкевич і час на благодійну діяльність, заснувавши стипендію імені покійної дружини для хворих на туберкульоз представників польської богеми. А в роки Першої світової війни разом із друзями організував та очолив Комітет допомоги жертвам війни в Польщі.
Найголовнішу літературну нагороду – Нобелівську премію – письменник отримав за твір «Камо грядеши» (Quo vadis) про поширення християнської релігії в Римській імперії. Також славу йому принесли твори «Хрестоносці», «Без догмата», «У пустелі й пущі», «Родина Поланецьких». Більше про його життя, літературну та журналістську діяльність читайте тут: http://culture.pl/ru/artist/genrik-senkevich
До Вашої уваги квітневий випуск нашої постійної добірки «Цікаве в періодиці». Цього разу учні 1-4 класів дізнаються, як проводити вільний час із користю для себе, щоб наповнити життя яскравими барвами. Учні 5-6 класів зможуть ще більше переконатись у користі читання і зрозуміти, що, тільки заряджаючи свій мозок книгами, можна стати першим у всьому. А старшокласники, учні 7-9 класів, поринуть у світ науки й усвідомлять, що це не що інше, як фантастика, яка втілюється в реальне життя.
Кожен новий день – це можливість відкрити щось нове!
Учора свій 75-річний ювілей святкував улюбленець усіх маленьких читачів від Великобританії до України – Іан Вайброу. У нас він став популярним відносно недавно: активному поширенню й обговоренню книг веселої серії про Маленького Вовчика українські дітлахи зобов’язані «Видавництву Старого Лева». Саме там видали п’ять із семи книг серії в українському перекладі. Друга за популярністю книжкова серія Іана – про Гаррі й Динозаврів – ще чекає на свого українського перекладача.Expand text…
Іан Вайброу завжди із гордістю каже, що він «працюючий письменник», оскільки творенню нових літературних історій присвячує кожну хвилинку. І так усе життя: писати він почав у 10 років і з того часу опублікував близько 110 (за іншими даними – 60) книг різних жанрів. Крім прозових оповідань для малечі, Іан творить вірші, пісні, п’єси, мюзикли, повісті та скетчі для радіо й телебачення. Утім, інформації про нього в українсько- та російськомовному сегменті Інтернету катма, біографія геть маленька й передруковується безкінечну кількість разів різними джерелами. Значно більше обговорюють пригоди Маленького Вовчика. Цей милий персонаж сильно відрізняється від дорослих членів своєї родини, лишаючись слухняним і чемним дитям, незважаючи на вимоги батьків бути «лютим звірюкою». У своєму затишному лісі в компанії відданих друзів він переживає чимало пригод (часом трапляються з ним і детективні колізії). Діти сприймають історії Вайброу на ура, вважаючи їх найкращими оповідками про школу й щирим сміхом реагуючи на зрозумілий їм гумор. А от батьки висловлюють кардинально протилежні думки. Чимало дорослих лають «Маленького Вовчика» за вульгарність, примітивність і відверту маячню. Як би там не було, а книги цієї та інших серій письменника перекладені 24 мовами, що свідчить про їхню популярність у цільової аудиторії.
Замість того, щоб сперечатися, що краще для дітей – планшет чи книжка, – деякі українські видавці вирішили поєднати ці речі й видавати інтерактивні книжки. http://life.pravda.com.ua/culture/2016/04/30/211740/