Куренівська катастрофа

Куренівська катастрофа — техногенна катастрофа, що сталася у Києві 13 березня 1961 року, коли потужний селевий потік з Бабиного Яру крізь прорвану дамбу затопив Куренівку і призвів до численних жертв. Її причини і наслідки в радянський час замовчувалися або фальсифікувалися. Трагедія сталася через безвідповідальність та некомпетентність проектантів і будівельників, внаслідок чого Петрівські цегляні заводи № 1 і № 2 (задля зменшення витрат на транспортування) 11 років розбавляли лесові ґрунти водою і через трубопровід перекачували їх у відроги Бабиного Яру, не контролюючи ситуацію. Всього до 1961 було перекачано бл. 3,5 млн. т розбавленої водою маси, яка прорвала тимчасову захисну дамбу, збудовану з порушенням елементарних правил безпеки. Початкова висота грязевого валу сягала 14 м, швидкість – бл. 5 м за секунду. О 9 год. 30 хв. ранку пульпа дійшла до Куренівки, знищивши бл. 30 га території. Близько півгодини розріджена маса розтікалася по району, стала твердою, як камінь, і досягла 3 м. Було знесено десятки будинків, сотні транспортних засобів, загинуло понад 1,5 тис. киян.

1995 року біля трамвайного депо імені Красіна було встановлено пам’ятний знак електротранспортникам, загиблим під час катастрофи.

Джерела

• Олександр Анісімов. Куренівський апокаліпсис. Київська трагедія 13 березня 1961 року в фотографіях, документах, спогадах...
• Александр Анисимов. Киевский потоп. Куреневская трагедия 13 марта 1961 года.
• Александр Анисимов. «Судный день» городского масштаба.