— сукупність правових норм, якими регулюються сусп. відносини у сфері охорони, рац. використання і відтворення ліс. ресурсів (лісові відносини). Є підгалуззю комплексної галузі екологічного права. В Україні нормат. основу Л. п. становить ліс. зак-во. Принципові положення Л. п. врегульовані Конституцією України (ст. 13). Осн. кодифікованим актом є Лісовий кодекс України. Ліс. відносини регулюються також Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» 1991. ін. нормат. актами України. Предметом Л. п. є нормативно врегульовані ліс. відносини. Вони регулюються за методами ін. галузей права (насамперед цивільного і адміністративного), маючи деякі специфічні, властиві екол. праву засоби регулювання. Структура Л. п. складається з правових норм, об'єднаних у правові інститути. Особливу роль відіграють інститути: права власності на ліси, права лісокористування, права лісовідтворення (лісовідновлення та лісорозведення), охорони ліс. ресурсів, ведення лісового кадастру, управління і контролю у сфері охорони та використання лісів, юрид. відповідальності за лісопорушення тощо. Л. п. також є галуззю юрид. науки та навч. дисципліною, що викладається у вищих юрид. навч. Закладах.
Н. Р. Малышева.
|
