(грец. — оратор, мистецтво, красномовство) — суд. оратор, мистецтво, красномовство. Зародилася в Сиракузах у 5 ст. до н. е., коли після повалення тирана Трасибула і відродження демократії відбулися численні процеси у справах про захоплення тиранами приват, майна. Ці процеси проводилися за участю представників народу і вимагали особливого виду красномовства. Р. с. досягла високого рівня розвитку в Давніх Афінах завдяки існуванню нар. судів (геліасти). Спочатку суд. оратори (логографи) лише складали промови сторін, згодом їм було дозволено виступати в суді. Найвідоміші афін. суд. оратори — Лізій, Ісей, Лікург, Гіперид, Есхін, Демосфен. У Давньому Римі розквіт Р. с. збігається з ост. періодом республіки. Блискучим красномовством відзначалися суд. промови Катона, Красса, Гортензія, Цицерона. Феод, режим Середніх віків не сприяв розвитку Р. с. До нас дійшли лише зразки суд. красномовства франц. ораторів, діяльності яких сприяло заснування парламентів (судів), де і пізніше (16—18 ст.) виступало багато видатних промовців. В Англії політ, красномовство переважало над судовим. У Німеччині розвиток Р. с. почався після 1848. Мистецтвом Р. с. добре володіли юристи минулого — А. Ф. Коні, Ф. Н. Плевако, С. А. Андреєвський, М. П. Карабчевський, О. Л. Боровиковський та ін.
Класичним є поділ Р. с. на п'ять осн. частин: 1) пошук, збирання, знаходження, нагромадження і систематизація відповід. мат-лів за змістом промов і доказів, що в них використовуються; 2) розташування — поділ промови на вступ, виклад, розробку (обгрунтування свого розгляду і спростування протилежного); 3) словесні вирази (висловлювання) — добір слів, поєднання слів, тропи, риторичні фігури; 4) запам'ятовування; 5) проголошення. Р. с. розглядається як найбільш творча частина мовної суд. діяльності. Виявляється у дебатах сторін, виступах обвинувача і адвоката. Є реалізацією принципу змагальності суд. процесу.
Літ.: Кони А. Ф. Собр. соч., т. 3. М., 1967; Бондаренко П. С. Судова промова. Л., 1972; Сергич П. Искусство речи на суде. М., 1988; Алексеев Н. С, Макарова 3. В. Оратор, искусство в суде. Ленинград, 1989; Смолярчук В. И. А. Ф. Кони и его окружение. М., 1990; Молдован В. В. Суд. риторика. К., 1998; Плевако Ф. Н. Избр. речи. Тула, 2000.
В. І. Кальний, В. Ф. Погорілко.
