(англ. leasing, від lease — здавати в оренду, в найм; орендувати, наймати) — вид цив.-прав. відносин, що виникають із відповід. лізингового договору, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) згідно зі встановленими лізингоодержувачем специфікаціями та умовами і передати її лізингоодержувачу у користування на визначений ст
рок (не менше 1 року) за певну плату. Предметом Ф. л. може бути неспоживна річ, що має індивідуальні ознаки та віднесена згідно із зак-вом до основних фондів. Таким предметом не можуть бути зем. ділянки та ін. природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їхні відокремлені структур, підрозділи (філії, цехи, дільниці тощо). Майно, що перебуває у держ. або комунал. власності й щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, передається у Ф. л. у встановленому порядку. Суб'єктами Ф. л. є лізингодавець — юрид. особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач — фіз. або юрид. особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; продавець (постачальник) — фіз. або юрид. особа, в якої лізингодавець набуває річ, що далі буде передана лізингоодержувачу; ін. юридичні або фіз. особи, які є сторонами багатостор. договору лізингу. Відносини, що виникають у сфері Ф. л., регулюються положеннями ЦивК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, які встановлені Законом України «Про фінансовий лізинг» (2003). Основним цив.-правовим актом, що опосередковує дані відносини, є договір, який укладається у письм. формі й повинен містити такі істотні умови: предмет і строк лізингу; розмір лізингових платежів; ін. умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. В договорі Ф. л. визначаються права та обов'язки лізингодавця і лізингоодержувача, право власності на предмет лізингу, порядок розрахунків у разі переходу права власності до лізингоодержувача, порядок сплати лізинг, платежів і амортизац. відрахувань, відповідальність сторін договору та ін. За законом лізингоодержувач має право відмовитися від договору Ф. л. в одностор. порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить понад 30 днів, та за умови, що договором не передбачено ін. строк. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у т. ч. повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингодавець має право відмовитися від договору Ф. л. та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспір. порядку на підставі викон. напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинг, платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить понад 30 днів. Стягнення за викон. написом нотаріуса провадиться у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (1999).
Відмова від договору Ф. л. є вчиненою з моменту, коли ін. сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. У разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до ін. особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором Ф. л. переходять до нового власника. Якщо сторони договору Ф. л. уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на цей предмет переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни. Предмет Ф. л. не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача. Лізингоодержувачу забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим зак-вом щодо захисту прав власника. З моменту передачі предмета Ф. л. у володіння лізингоодержувача ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором. Лізингоодержувач протягом усього часу перебування предмета Ф. л. в його користуванні повинен підтримувати його у справному стані й, як правило, протягом строку лізингу нести витрати на утримання предмета лізингу, пов'язані з його експлуатацією, тех. обслуговуванням і ремонтом. Лізингоодержувач має право поліпшити річ, яка є предметом договору Ф. л., лише за згодою лізингодавця.
Законом України «Про фінансовий лізинг» передбачена також можливість сублізингу, що є видом піднайму предмета лізингу, відповідно до якого лізингоодержувач за договором Ф. л. передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) в користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу. В разі передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги до продавця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором сублізингу. Обов'язковою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця, що надається у письм. формі. До сублізингу застосовуються положення зак-ва про Ф. л.
В. П. Нагребельний, Г. Ю. Шемшученко.
