БЕРІЯ

Лаврентій Павлович [17(29).Ш 1899, с. Мерхеулі, тепер Сухум. р-ну, Абхазія, Грузія - 23.ХІІ 1953, Москва] — рад. парт, і держ. діяч. Закін. 1919 мех.-буд. тех. уч-ще в Баку. Чл. КПРС з 1917. Вів підп. роботу в Азербайджані та Грузії, одночасно (1918—20) співробітничав з місцевими поліц.-розвід, органами.

Після встановлення рад. влади в Закавказзі від квітня 1921 по листопад 1931 Б. займав відп. посади в місц. НК —ДПУ, зокрема з 1927 — голова ДПУ Грузії та Закавказзя, повноважний представник ОДПУ СРСР у ЗРФСР. У 1931-32 був 1-м секретарем ЦК КП(б) Грузії і водночас 2-м, потім 1-м секретарем Закавказ. крайкому ВКП(б). З серпня 1938 — 1-й заст. наркома внутр. справ СРСР — нач. гол. управління держ. безпеки. З грудня 1938 по 1945 — нарком внутр. справ, водночас (1938—53) — ген. комісар держ. безпеки. В лютому 1941 — березні 1953 — заст. голови РНК (з 1946 - РМ СРСР); з травня 1944 — заст. голови Держ. к-ту оборони СРСР тощо. Від березня 1953 — 1-й заст. голови РМ і водночас міністр внутр. справ СРСР. Був чл. Політбюро ЦК ВКП(б) з 1946. Удостоювався високих звань і нагород: маршал Рад. Союзу (1945), Герой Соц. Праці (1943) тощо.

Один з гол. організаторів масових репресій у СРСР, зокрема в Україні. Після смерті Й. Сталіна арештований (26.УІ 1953), позбавлений усіх посад і нагород. У грудні того ж року засуджений спец. Судовим присут-ствієм президії Верх. Суду СРСР до розстрілу за скоєння державних злочинів (зрада батьківщини, здійснення терорист, акту, участь у контррев. організації та ін.).

Літ.: Берия: конец карьеры. М., 1991; Вильяме А. Дневники Берии. М., 1994; Бугай Н. Ф. Л. Берия — И. Сталину. Согласно Вашему указанию... М., 1995.

О. 1. Божко, Ю. Я. Касяненко.