- види крим. покарань, закріплених ст. 51 КК України. Становлять систему, в якій перелік покарань розташований за ступенем їх тяжкості, від менш суворих до більш суворих: громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі (ст. 52 КК). При цьому слід зазначити, що штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як дод. покарання (ч. З ст. 52).
За один злочин може призначатися лише одне О. п., передбачене санкцією Особливої частини КК (ч. 4 ст. 52). О. п. призначаються у межах: штраф — від ЗО до 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів гр-н, якщо Особливою частиною КК не передбачено вищого розміру штрафу (напр., ч. 1, ст. 209; ч. 2 ст. 217; ч. 1 ст. 218; ст. 220, ч. 1 ст. 289 та ін.). Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначається на строк від 2 до 5 років (ст. 55). Громадські ж роботи призначаються на строк від 60 до 240 годин, і відбуваються вони не більше як 4 години на день (ст. 56). Ці роботи як покарання не застосовуються до інвалідів першої та другої груп, вагіт. жінок, осіб, які досягли пенс, віку, а також військовослужбовців строкової служби (ч. З ст. 56). Випр. роботи призначаються на строк від 6 місяців до 2 років з відрахуванням до доходу д-ви в межах від 10 до 20 % (ч. 1 ст. 57). Випр. роботи не застосовуються до вагіт. жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли 16 років, і тих, що досягли пенс, віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохор. органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, держ. службовців, служб, осіб органів місц. самоврядування (ч. 2 ст. 57). Служб, обмеження для військовослужбовців передбачається на строк від 6 місяців до 2 років у випадках, передбачених КК, а також, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження чи позбавлення волі на строк не більше 2 років призначити служб, обмеження на той самий строк (ч. 1 ст. 58). Із сум грош. забезпечення засудженого до служб, обмеження проводиться відрахування до доходу д-ви в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 10 до 20 %. Відбуваючи покарання, засуджений не може бути підвищений за посадо
ю, у військ, званні; строк покарання не зараховується йому до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання (ч. 2 ст. 58).
Арешт (ст. 60) встановлюється на строк від 1 до 6 місяців і полягає у триманні засудженого в умовах ізоляції. Військовослужбовці відбувають його на гауптвахті. Він не застосовується до осіб віком до 16 років, вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до 7 років. Обмеження волі полягає у триманні особи в крим.-викон. установах відкритого типу без ізоляції від сусп-ва в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням до праці (ч. 1 ст. 61). Встановлюється на строк від і до 5 років. Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагіт. жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенс, віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої груп (ч. З ст. 61). Тримання у Дисциплінар. батальйоні військовослужбовців призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від 6 місяців до 2 років у випадках, передбачених КК, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше 2 років триманням у дисциплінар. батальйоні на той же строк (ч. 1 ст. 62). Однак така заміна не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі (ч. 2 ст. 62). Позбавлення волі на певний строк полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк у крим.-викон. установу (ч. 1 ст. 63). Воно встановлюється на строк від 1 до 15 років (ч. 2 ст. 63). Однак слід мати на увазі, що хоч покарання не може перевищувати макс. строку, встановленого для даного виду покарання у Заг. частині КК, та все ж закон (ч. 2 ст. 71) вказує, що при складанні покарань за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно визначений засудженому, у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, може бути більшим 15 років, але не повинен перевищувати 25 років. Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК, якщо суд не знайде можливим застосувати позбавлення волі на певний строк (ч. 1 ст. 64). Воно не застосовується до осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років, і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлений вироку (ч. 2 ст. 64).
В. В. Скибицький.
