У 1935 році розпочався збір коштів на будівництво власної домівки для "Сирітського захисту" на вулиці Острозького № 56 /у книзі за 2003 рік помилка, тепер №20/ (тепер тут розмістився апеляційний суд). Серед жертводавців відомі міщани та мешканці навколишніх сіл, священики. Так, 19 серпня 1936 р. на вулицях Тернополя на будівництво зібрано 95.4 зл., 28 серпня ц.р. — 380.66 зл. У 1938 році у новозбудованому приміщенні розмістились сиротинець і захоронка.
Неподалік була й польська захоронка (Острозького,31). Захоронка — це установа для виховання дітей у дошкільному віці, від 3 до 7 років, на зразок сучасних дитячих садків. Захоронки бували постійними і сезонними.
Історія захоронок
Уперше справу створення українських захоронок порушила Н. Кобринська на жіночому вічі у Стрию в 1890 р., а в 1902 р. було засновано товариство "Руська захоронка", яке займалося заснуванням і утримуванням "діточих садочків".
Захоронки розвивали дитячі здібності, давали захист, опіку, а також матеріальну допомогу дітям малозабезпечених батьків та сиротам. При цьому використовувалися багаті традиції народної української педагогіки. До речі, однією з причин створення українських захоронок була спроба протистояти ополяченню українських дітей в польських дошкільних закладах.
"Товариство охорони дітей і опіки над молодіжжю" ("ТОМ") також перейшло із найманого у "Просвіти" приміщення в нову оселю. Активістами благодійно-культурницької української організації були учитель Іван Боднар, власниця готелю "Подільський" Юстина Шидловська, священик Володимир Колянківський, учитель фізичної культури Теофіл Остап'юк. У серпні 1939 року був обраний останній виділ товариства, очолюваний о. Іваном Пасікою. У нього увійшли також Анеля Майка, Павло Дяків, Микола Довгань. Промовисто говорять про діяльність осередку тодішні документи: "Товариство дбає про виховання українських сиріт, оточує їх моральною і матеріальною опікою, утримує захоронку із 35-ти дітей. У звітному періоді (станом на 23 квітня 1939 р. — авт.) дохід зі збірок, імпрез, позички та іншого становив 3309.64 зл." До речі, це офіційна оцінка польських владних структур.
Після ліквідації у 1930 році товариства "Пласт" поліція підозрювала, що його традиції продовжує ТОМ і краєзнавчо-туристичне товариство "Плай". Старі світлини зафіксували дитячі забави, організовувані ТОМом. До слова, товариство діяло і під час Першої світової війни та змагань за українську державність. Так, 19 травня 1919 року відбулись загальні збори, на яких Іван Боднар подякував всім, хто своєю працею допомагав воєнним сиротам. А головою тоді обрали Марію Солтис.
Тернопіль у плині літ (2003) / Любомира Бойцун
Розділ "На давньому торговому тракті. Микулинецьке передмістя" / ст.92
Немає коментарів:
Дописати коментар