 | 
|
Церква в селі Сможе, 13 вересня 2008 р.
|
Карта
Дивна назва у карпатського села: поляки почують в ній лігво дракона-смока, росіяни - обіцянку, що воно, це село, щось зможе, і лише українською цей топонім звучить досить апетитно. Кажуть, назване поселення за грибами (тобто воно СмоРже, а не Сможе) - і справді, грибів в Карпатах чимало, а колись було ще більше, і сморжів з-під Сможого вивозили цілими фірами. Правдива грибна версія чи ні - ніхто не знає напевно. Залишається чесати маківку - і краще це робити, забравшись на сусідню гору Маківку. Тут, до речі, в 1915 р. січові стрільці билися з російськими військами, що прямували на Угорщину.
Десь зовсім поруч оспівана в "Захарі Беркуті" Тухля, а от на Сможе магія літературної слави не розповсюдилась. Хоча Іван Франко тут бував - так-так, за грибами ходив! Ні, не шуткую. Правда ходив.
Сможе - село старовинне, відоме ще з 1553 р. Навіть містечком встигло побувати: за привілеєм польського короля Августа ІІ від 24 жовтня 1760 р. отримало магдебургію та герб. Правда, не все Сможе було таким важним: аж до 1939 р. зберігся розподіл на Сможе Містечко та Нижнє Сможе, котре було просто селом - і, певно, містечку заздрило. Нехай там було лише 200 жителів, але про міський статус нагадували ярмарки, що проводилися двічі на рік, крамнички, ремісничі майстерні - і обов'язкова ратуша. Ремісники були не лише місцеві: поряд існувало три німецьких колонії (Феліцієнталь, Аннаберг і Карлсдорф).
Дерев'яна тризрубна та триверха церква св. Михаїла (1874, за даними чотиритомника - 1901 р., кому вірити, не знаю) - між іншим, пам'ятка архітектури державного значення - стоїть при трасі Київ-Чоп, на сільському цвинтарі. Зовні - майже типовий бойківський храм. родзинка - в слові "майже". Звів храм майстер Л.Снігур - і зміг надати церкві індивідуальності. Ця своєрідність силуету святині лиш на користь. Тут оригінально вирішени закінчення двох бічних об'ємів, де перехід від восьмерика до четверика відбувається за допомогою трикутних парусів, що надають композиції такий любий бойкам пірамідальний характер. Храм оточує піддашшя. З південного боку східного зрубу добудовані приміщення. На жаль, храм під бляхою.
Дерев'яна двоярусна дзвіниця храму (нижній ярус зрубний, верхній каркасний), що стоїть на південний захід від святині, походить теж з ХІХ ст. Дзвіницю перенесли з присілка Сможе Долинівки.
 | Сможе в базарний день. | |
|
