Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. ДАВИДОВ Василь Львович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Davydov_V (останній перегляд: 02.02.2017)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДАВИДОВ Василь Львович (08.04 (28.03).1792, за ін. даними, 1793–06.11(25.10).1855) – військовик, поміщик, поет, декабрист, масон (див. Масонство). З дворян Київ. губ., син генерала Льва Давидова (1743–1801) та його дружини Катерини (1750–1825; в першому шлюбі – Раєвської, у дівоцтві – Самойлової), племінниці кн. Г.Потьомкіна. Брат М.Раєвського (1771–1829), дядько по батькові М.Волконської, М.Раєвського (1801–1843).

Н. в м. Москва. Здобув домашню освіту, протягом двох років виховувався в петерб. приватному пансіоні. 1807 зарахований юнкером до лейб-гвардії Гусарського полку. 1808 номінований на офіцера. Учасник Війни 1812, ад'ютант рос. полководця кн. П.Багратіона. Нагороджений орденом св. Володимира 4-го ст. з бантом і золотою шаблею за хоробрість. У закордонному антинаполеонівському поході 1813–14 був поранений, став кавалером орденів св. Анни 2-го ст. та прусського Залізного хреста за військові заслуги. 1822 вийшов у відставку в чині полковника. Мешкав у маєтку Кам'янка Чигиринського пов. Київ. губ., володів майже 3 тис. кріпаків. Писав вірші рос. та франц. мовами.

В його оселі відбувалися зустрічі майбутніх декабристів (див. Декабристів рух). Чл. "Союзу благоденства" (1820). На поч. 1822 вступив до Пд. т-ва, разом із кн. С.Волконським очолив Кам'янську управу цієї таємної орг-ції, налагоджував зв'язки з Пн. т-вом.

Заарештований у Києві 26 (14) січ. 1826 і перепроваджений до Санкт-Петербурга, де від 2 лют.(21 січ.) до 2 серп.(21 лип.) утримувався в Петропавловській фортеці. Засуджений за 1-м розрядом до страти, конфірмований на довічну каторгу (термін примусової праці незабаром було визначено двадцятилітнім, потім скорочено до 15 років і зрештою – до 13). Закутим у кайдани його відправлено до Сибіру, в м. Іркутськ (нині місто в РФ). Відбував покарання в Александровській гуральні, Благодатській копальні, Читинському острозі (нині м. Чита, РФ), на Петровському заводі (нині м. Петровськ-Забайкальський Читинської обл., РФ). Від 1839 – на поселенні в м. Красноярськ (нині місто в РФ), де й помер.

З дружиною Олександрою (у дівоцтві Потаповою, офіційно в шлюбі з 1825, фактично – з 1819) мав велику сім'ю (точну кількість їхніх дітей біографам установити не вдалося, проте відомо, що налічувалося не менше 12), з яких Петро (1825–1912) взяв за дружину дочку С.Трубецького Єлизавету, а Лев (1837–96) став чоловіком Олександри Чайковської, сестри композитора П.Чайковського.

Усенко П.Г.

1. Мурзанов Н.А. К биографии декабриста В.Л. Давыдова. "Русская старина", 1914, № 9
2. Восстание декабристов: Материалы, т. 8. Л., 1925
3. Из архива декабриста Василия Львовича Давыдова. "Историк-марксист", 1926, т. 1
4. Восстание декабристов: Документы, т. 10. М., 1953
5. Павлова Л.Я. Декабристы – участники войн 1805–1814 гг. М., 1979
6. Декабристы: Биографический справочник. М., 1988
7. Волконский С.Г. Записки. Иркутск, 1991.