ВОЄНАЧА́ЛЬНИК, а, чол., рідко. Командувач, полководець. Воєначальники С. Потоцький і Шемберг попали в полон до козаків (Історія УРСР, I, 1953, 221); Попудренко розумів, що в цьому рейді він здає складний іспит на воєначальника великого партизанського з'єднання (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 110).