Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 53 статті

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Крюк –
1) (им. п. мн. ч. крю́чья и крюки́) гак (-ка и -ку), (редко) крюк (-ка́ и -ка); (деревянный) клюк (-ка), клю́ка, клю́чка, клю́ча, (только для дёрганья сена, соломы из стога) сми́чка; (загиб на конце палки и перен.) (за)карлю́ка. [Возьмі́ть Ба́йду до́бре в ру́ки, на гак ребро́м зачепі́те (АД I). Зімо́ю сі́но сми́чуть клю́чкою з копи́ці (Звин.). На трино́гах на клю́чці чіпля́є казано́к з водо́ю (Н.-Лев.). Гляди́: до те́бе простягли́сь пальчи́ща-закарлю́ки (Крим.)].
• Большой крюк – вели́кий гак, (пров.) крюка́дло, гарб (-бу); срвн. Крючи́ще.
• Дверной крюк – гак (две́ряний, две́рішній); см. Крючо́к (1) дверной. [Почали́ відщіпа́ти чоти́ри вели́кі залі́зні гаки́ (М. Левиц.)].
• Дрягильский крюк – тя́га́льський гак.
• Отпорный крюк – оче́па, чі́п’я.
• Пожарный крюк – поже́жний гак.
• Фонарный крюк – ліхта́рний гак.
• В крюк, Крю́ком – га́ком, у ключ.
• Гнуть в крюк кого – гну́ти в дугу́, гноби́ти, пригно́блювати кого́; срвн. Притесня́ть 2;
2) (косильный) грабки́ (-кі́в).
• Косить на крюк – коси́ти на грабки́;
3) (обход в пути) (им. п. мн. ч. крюки́) гак; (заворот дороги, реки) за́воро[і]т (-роту), колі́но.
• Сделать крюк (в пути) – зроби́ти (загну́ти) га́ка́, (шутл.) загну́ти (заломи́ти) чо́ртові ковбасу́.
• По этой дороге большой крюк – сюдо́ю (сюди́) йти́ ду́же обхідно́;
4) (у кожевников) ключ (-ча́);
5) (нотный знак) крюк (-ка́).
• Петь по -ка́м – співа́ти по крюка́х.
Во́рон, зоол. – во́рон (ум. вороне́ць) (р. -нця́), крук, (диал. крюк), (редко) крумка́ч. [По козако́ві чо́рний вороне́ць кря́че].
Кобе́ня –
1) (о человеке) коми́за́, при́нда (общ. р.) норови́стий;
2) (крюк) гак (-ка), ум. гачо́к (-чка́), крючо́к (-чка́).
Ко́готь –
1) кі́готь (-гтя), (ув. кігтя́ка), па́зур (-ра), дра́пець (-пця), (хищной птицы также) шпо́ня, (задний на лапе у собаки) ко́тик. [Змордо́вана душа́ би́лася, як пта́шка в кі́гтях у кі́шки (Грінч.). Па́рубка гріх пазура́ми за се́рце вхопи́в (Дніпр. Ч.). Кіт мене́ подра́пав свої́ми дра́пцями (Звиног.)].
• -гти орла, льва – кі́гті (па́зурі) (в) орла́ (орло́ві, орля́чі, орли́ні), (в) ле́ва (ле́вові, ле́в’ячі, леви́ні).
• В -гтя́х капитализма – в па́зурах (у) капіталі́зму.
• Удар -гтя́ми – уда́р кі́гтями, па́зура́ми.
• Острить -гти на кого – гостри́ти кі́гті на ко́го. [На не́ї уже давно́ чорти́ кі́гті го́стрять (Сл. Гр.)].
• Вонзить -гти в кого, схватить -гтя́ми кого – уп’ясти́ся кі́гтями (па́зура́ми) в ко́го, с[в]хопи́ти кі́гтями (па́зура́ми), запа́зурити кого́. [Тепе́р вони́ мене́ зо́всім запа́зурять (Канівщ.)].
• Держать кого в -гтя́х (перен.) – трима́ти кого́ в шо́рах.
• Попасть в -гти кому – попа́стися кому́ в кі́гті, в па́зурі.
• Не имеющий -гте́й – безпа́зурий:
2) (у багра и т. п.) гак (-ка), крюк;
3) ко́гти (снаряд) – кі́гті (-тів) (залі́зні).
I. Коси́ть, Ка́шивать – (срезывать косой) коси́ти (кошу́, ко́сиш), (скашивать) ско́шувати, (резать) тну́ти, тя́ти (тну, тнеш, тнемо́). [Ой там по-над я́ром коса́р сі́но ко́сить (Пісня). Чолові́к ско́шує ота́ву (Рудан.). Було́ бра́ти ко́су да трави́ченьку тя́ти (Рудч.). Тне коса́р, не спочива́є (Шевч.)].
• -си́ть у самой земли – коси́ти при землі́; за́кладом коси́ти.
• -си́ть на крюк – коси́ти на грабки́, (без крюка) коси́ти на го́лу ко́су.
• -си́ть в прислон – коси́ти на сті́нку, (на покос) коси́ти на покі́с, на полі́г.
• Кося́ найти что-либо – ви́косити кого, що. [Ви́косили солов’я́ (Пісня)].
• -си́ть, отрабатывая за что-либо – відко́шувати (за) що.
• Ко́шенный и Кошё́ный – ко́шений.
Крюкови́на, см. Крюк 3.
Крю́чья, см. Крюк 1.
Лом –
1) см. Лома́ние;
2) (обломки) лім (р. ло́му), ла́мань (-ни); (только металла) брухт (-ту); (стекла, глин. изделий) бій (р. бо́ю). [Розва́лювали буди́нок і нароби́ли бага́то ло́му (Правн. Сл.). Назбира́ла ло́му вся́кого та продала́ за три карбо́ванці (Київщ.). Ки́нь те залі́зо в брухт (Липовеч.) Кампа́нія збира́ння бру́хту (Пролет. Пр.). Пога́но довезли́ по́суд: бо́ю бага́то нароби́ли (Київщ.)].
• Железный лом – залі́зний брухт, ла́мане залі́зо.
• Лом металла – метале́вий брухт.
• Продавать серебро в лом – продава́ти срі́бло на лім.
• Шоколад(ный) лом – шокола́дний лім;
3) (бурелом) лі[о]м (р. ло́му), вітроло́м (-ло́му). [Ой, піду́ я в ліс по дро́ва та наберу́ ло́му (Пісня)];
4) (орудие) лом (р. ло́ма); (с расширением на конце) копани́ця; (для ломки льда) пробі́й (-бо́ю), плі[е]шня́, пле́шень (-шня), шемі́нь (-ме́ня) (Вас.). [Розби́в ло́мом две́рі (Київщ.)].
• Лом лапчатый – лом лапа́(с)тий, ла́па;
5) см. Ломо́та;
6) (суматоха) розгардія́ш (-шу́), гарми́дер (-ру), метушня́, ша́рварок (-рку);
7) (крюк, петля) клюка́, клю́чка.
Медве́[ё́]дка –
1) энтом. Gryllotalpa vulgaris L. – ведме́дик, ведме́[і́]дка, ведмедю́к (-ка́), капустя́нка, ді́дик, вовчо́к (-чка́) (Жел.), земледу́х (-ха) (Верхр.), земляни́й рак;
2) (у плотников) струг (-га); см. Струг;
3) (каток) като́к (-тка́); (дроги на катках) биндюги́ (-гі́в), візо́к (-зка́); (для передвиж. камней) стано́к (-нка́);
4) см. Домкра́т;
5) (крюк) гак (-ка и -ку);
6) (у бочаров) вісни́й стіле́ць (-льця́);
7) см. Ко́рень (2) медвежий.
Накрю́чье (у крючников) – мотузо́к (-зка́), моту́зка на гак (на крюк).
Отпо́рный – відпо́рний.
• -ный крюк, багор – відпо́рина.
II. Отстё́гивать, -ся, отстегну́ть, -ся – відщіб[п]а́ти, -ся, відщеб[п]ну́ти, -ся, відстіба́ти, -ся, відстебну́ти, -ся, відпина́ти, -ся, відіп’я́сти, -ся и відіпну́ти, -ся, (о многих) повідщіба́ти, -ся, повідстіба́ти, -ся, повідпина́ти, -ся.
• -ну́ть крючки у воротника, воротник – повідщіба́ти гаплики́ на ко́мірі, відщебну́ти ко́мір.
• -ну́ть крюк – відщепну́ти гак (за́щіпку).
• -ну́ть пояс – відпереза́ти по́яс, відпереза́тися.
• -ну́ть пряжки у башмаков, запонку – відщепну́ти череви́ки, відщепну́ти за́стібку в череви́ках; відіп’я́сти шпо́ньку.
• -ну́ть постромки – повідпина́ти посторо́нки.
• Отстё́гнутый – відще́б[п]нутий и відще́б[п]нений, відсте́бнутий и відсте́бнений.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Крюк, крючек –
1) (для рыб) гак, -ка, гачо́к, -чка́, крючо́к, -чка́;
2) (у дверей) за́щіпка, -ка;
3) (в одеже) га́плик, -ка, ба́бка, -ки.
Зацепа – (о человеке: задирщик) заче́па, -пи; (крючок) гак, -ка́, крюк, -ка.
Крючок, см. Крюк.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Крюк – гак (-ка́);
• к., багор (для вытягивания пней) – оче́па;
• к. (в одежде) – гапли́к (-ка́);
• к. безопасный – гак безпе́чний;
• к. дверной – г. две́рний;
• к. двойной – г. подві́йний;
• к. заершенный – г. зайо́ржений;
• к. замкнутый – г. за́мкнений;
• к. ломовой – г. лама́льний;
• к. петельный, воротная петля с крюком, стр. – г. завісо́вий;
• к. поддерживающий – г. підтримни́й;
• к. пожарный – г. поже́жний;
• к. раздвижной – г. розсувни́й;
• к. стенной – г. насті́нний;
• к. сцепной – г. зчіпни́й;
• к. тяговой – г. тяглови́й;
• к. фонарный – г. ліхта́рний.
Вывертывать, вывернуть, -ся (крюк, изолятор) – викру́чувати, ви́крутити, -ся.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Дорога
• Без дороги идти – іти манівцем (манівцями, навмання, бездоріж, без дороги).
• Большая дорога (разг. большак) – велика дорога ([великий] шлях); гостинець.
• В дороге – у дорозі; ідучи, їдучи.
• В дорогу, на дорогу – на дорогу, (іноді) на відхід. [Дружки прощаються, цілуються з молодою та, збираючись виходить з хати, на одхід їй співають. Грінченко.]
• Все дороги ведут в Рим – усі шляхи (усі дороги) ведуть (провадять, стеляться) до Рима (в Рим); усі стежки до Рима йдуть.
• Давать, дать, уступать, уступить дорогу кому – давати, дати дорогу кому; уступатися, уступитися з дороги кому; (іноді) проступатися, проступитися кому.
• Дорога весенняя, летняя, зимняя – дорога весняна, літня, зимова; вешняк, літняк, зимняк.
• Дорога предстоит кому – має їхати (вирушати) хто; дорога лежить (стелиться) кому; (фольк.) доріженька (мандрівочка) пахне кому; дорогу чує хто; (зниж.) дорога чхається кому.
• Дорога пролегла по горе – дорога йшла горою (по горі).
• Дорога уторенная – (влітку) Битий (уторований, накочений) шлях; (взимку) утертий (натертий) шлях; утерта (натерта) дорога.
• Железная дорога – залізниця; (давн. розм.) чавунка.
• Живущий за дорогой – який живе за дорогою; задорожний.
• Запала ему к нам дорога (перен.) – заросла йому стежка до нас; шлях заріс йому [терном] до нас; до нас йому нема(є) дороги.
• Идти (действовать) прямой дорогой – по правді ходити, чинити (робити); просто (прямо, навпростець, прямцем) іти; простувати (прямувати); (арх.) ходити, чинити правим робом. [Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Шевченко.]
• Идти своей дорогой – іти своїм шляхом (своєю дорогою); (давн.) робити (ходити, чинити) своїм робом.
• Какой дорогой, куда? – яким шляхом?; (розм.) кудою?
• Мне не дорога к ним ходить – мені нема чого до них ходити.
• На битой дороге трава не растёт – на битій дорозі трава не росте. Пр.
• Найти дорогу; попасть на дорогу; (в)стать на настоящую дорогу – вийти на певний шлях; тропи вхопити (набігти); потрапити (натрапити) на [певну] дорогу (на [певний] шлях).
• На дороге стоит да дороги спрашивает – іде дорогою, дороги питає. Пр. їде (іде) шляхом і шляху питає. Пр.
• На половине дороги – на півдорозі.
• На этой дороге большой крюк – це ми так круга (гака) великого дамо (це ви так круга (гака) великого дасте); це таке — кругасвіта (галасвіта) іти (піти); сюди (сюдою) [йти, їхати) дуже обхідно.
• Недорога тебе (мне, ему…) ходить туда (разг.) – нема чого (нічого, нетреба) тобі (мені, йому…) туди ходити.
• Не стойте на дороге – не стійте на дорозі; не перешкоджайте (не заважайте).
• Отрезать дорогу кому – перетяти дорогу (шлях) кому; заскочити дорогу (путь) кому; заскочити кого.
• Перебежать дорогу кому (разг.) – перебити, перебігти дорогу кому; перебігти кого.
• По дороге – дорогою; у дорозі.
• По дороге заехать, зайти к кому – мимоїздом заїхати до кого, мимохідь зайти до кого.
• По дороге, не по дороге кому с кем – по дорозі, не по дорозі кому з ким; у шляху, не в шляху кому з ким; (іноді) узавороті, невзавороті кому з ким, по руці, не по руці кому з ким.
• Поехать непрямой дорогой – поїхати непрямою (непростою) дорогою; покривулити.
• По кривой дороге поломаешь ноги – не збочуй з дороги, бо відпокутують ноги. Пр. Проста дорога найкраща (найліпша). Пр.
• Пробить, проложить себе дорогу (перен.) – прокласти (пробити, проложити) собі дорогу (шлях, стежину, стежку); уторувати собі дорогу (шлях, стежину, стежку).
• Пролагать, прокладывать дорогу к чему – прокладати (торувати, промощувати) дорогу (шлях) до чого.
• Просёлочная дорога – путівець; польова (степова, міжселищна) дорога.
• Санная дорога – санна дорога; зимняк.
• Сбивать, сбить с дороги кого (перен.) – збивати, збити з дороги кого; збивати, збити на манівці кого.
• Сбиться с дороги – збитися (змилити) з дороги (з шляху); піти (податися, поблукати) манівцями; піти блудними дорогами; заблукати (заблудити).
• Свернуть с дороги – звернути (збочити) з дороги.
• С дороги! – з дороги!; набік!; оступися! (оступіться!).
• Скатертью дорога (перен. разг. ирон.) – полотном дорога; (іноді) з богом, Парасю!
• Собираться в дорогу – лаштуватися (лагодитися, іноді споряджатися) в дорогу (у путь).
• Столбовая дорога – стовповий (верстовий) шлях; гостинець.
• Стоять на хорошей, правильной дороге – стояти на добрій, правдивій (правій) дорозі; стояти на доброму, правдивому (правому) шляху.
• Стоять, стать поперёк дороги кому – стояти, стати на дорозі кому; шлях (дорогу, стежку) заступити кому; стати поперек шляху кому; на переметі стати кому; зав’язати дорогу кому; (арх.) переп’ят устати кому (іноді на кого); (іноді образн.) перекопати дорогу кому; заорати (переорати) дорогу кому.
• Счастливой дороги! – щасливо!; час добрий!; щасливої дороги!; щаслива [тобі, вам] дорога (путь)!
• Туда ему и дорога! (разг.) – так йому й треба!; своїм шляхом пішов!; катюзі по заслузі!
• Тянет в дорогу кого – тягне (пориває) в дорогу кого; вабить (надить) дорога кого; (фольк.) доріженька (мандрівочка) пахне кому.
• У дороги – при дорозі; край дороги (шляху).
• Уставший от дороги – Задорожений.
• Устать от дороги – стомитися з дороги; здорожитися.
• Этой, той дорогой – цією, тією дорогою (цим, тим шляхом); (о)сюдою, тудою. [Ти сюдою, я тудою, а зійдемось над водою! Українка.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Гак, -ка́ –
1) крюк, крючок,
2) плата пастуху овцами (процентами приплода);
3) подковный шип.
• Тут тобі́ й гак – тут тебе и аминь.
• З га́ком – с лишним.
Зала́мувати, залама́ти – заламывать, заломить.
• Залама́ти чо́ртові ковбасу́ – сделать крюк (в пути).
2) кого́ – взять верх над кем, быть лучше кого.
Клю́ка, -ки – клюка, крюк.
Клю́ча, -чі – деревянный крюк.
Клю́чка, -ки –
1) крюк;
2) зубец.
Крук, крюк, -ка –
1) крюк;
2) ворон.
Ку́жба –
1) крюк, клюка;
2) горбун.
Оче́па – крюк, багор.
Сми́чка –
1) гарпуновидный крюк;
2) смычка.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

крук, кру́ка; круки́, -кі́в (птах), а крюк (цвях)
крюк, -ка́, на -ку́; крюки́, -кі́в (гак, цвях)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Барна́к, -ка́, м. Загнутый конецъ ґирлиґи, ея деревянный крюкъ. О. 1862. V. Кух. 36. Мнж. 176.
Гак, -ку, м.
1) Крюкъ. Рудч. Ск. І. 69. Грин. ІІІ. 412. Возьміть Байду добре в руки, на гак ребром зачепіте. АД. I. 146.
2) Родъ багра для ловли рыбы. Вх. Пч. II. 25.
3) Крючекъ для удочки, но чаще употребляется ум. гачо́к.
4) Шипъ подковы. Треба перекувать коня, бо вже гаки позбивались. Аф. 353.
5) Орудіе для обтягиванія бочки обручемъ.
9) Тут тобі́ й гак! Тутъ тебѣ и конецъ; тутъ тебѣ и аминь!
7) З га́ку плоди́ти ота́ру. Браться досматривать стадо овецъ, получая за это отъ хозяина тридцатую овцу (о личманах). О. 1862. V. Кух. 37.
8) З га́ком. Съ лишнимъ, съ небольшою прибавкою. По дві десятині й вісім аршин та трошки й з гаком. Вас. 208. Ум. Гачо́к, гаче́чок.
Га́рб, -бу, м. Большой крюкъ, багоръ. Морд. З га́рбом. Съ лишкомъ. До Петриківки буде добрих сім верстов з гарбом. Новомоск. у.
Зала́млювати, -люю, -єш, сов. в. залама́ти, -ма́ю, -єш и заломи́ти, -млю́, -миш, гл.
1) Заламывать, заломить. Заламав білі руки, став собі думати. Чуб. V. 428. Молодая дівчинонька заломила руки, чогось мені тяжко-важко да з теї розлуки. Волч. у. Попереду отаман заломить бриль на бакір. Греб. 401. Заломи́ти чо́ртові ковбасу́. Сдѣлать крюкъ (въ пути). Грин. І. 236.
2) — кого́. Взять верхъ надъ кѣмъ, быть лучше кого въ каком либо отношеніи. Всіх дівчат заломила своїм станом і красою. Г. Барв. 542. Заломив би козакуванням він і Байду. К. ЦН. 226.
Западе́нька, -ки, ж.
1) Ум. отъ западня́. Мов голубок у западеньці бився. К. Дз. 87.
2) Та часть дверной щеколды, которая, падая на крюкъ, запираетъ тѣмъ дверь. Волч. у.
Клю́ка, -ки, ж.
1) Палка съ крючкомъ, крюкъ. Коли жиди Христа мучили, на роспятію гей роспинали, клюков за ребра гей розбивали. Гол. II. 23.
2) Клюки́ роби́ти = ключкува́ти. Вх. Уг. 245.
Клю́ча, -чи, ж.
1) Деревянный крюкъ. См. Ключка 2. Шух. І. 109.
2) Въ пѣснѣ о Свирговскомъ, очевидно, кѣмъ-то испорченной поправками, неправильно употреблено вм. ключ — стая птицъ: воронів ключа набігала. См. Макс. (1834), 71. АД. І. 161.
Клю́чка, -ки, ж.
1) Крюкъ.
2) Деревянный крюкъ, употребляемый для подвѣшиванія чего-либо, напр., дѣтской люльки, ведра (двѣ клю́чки висятъ на веревкахъ на каждомъ концѣ коромысла) и пр. Чуб. VII. 384. Гол. Од. 61.
3) Деревянный крюкъ въ видѣ остраго угла, съ длинной рукоятію, употребляемый для вытаскиванія чего-либо, напр., ключкою смичуть сіно з стогу; а рыболовы галицкаго Покутья клю́чкою вытаскиваютъ изъ воды поставленные для ловли рыбы вентері, верші. Kolb. I. 73.
4) = Кілок 4. На ключку почепила рушник. Константиногр. у.
5) Крючекъ для вязанія рукавицъ изъ шерсти. Гол. Од. 69.
6) Крючекъ для протягиванія нитей сквозь начиння и блят (у ткачей). Константиногр. у.
7) Родъ деревяннаго крючка у колесника, которымъ прихватывается ступица съ одной стороны и сверху, когда въ ней пробиваютъ отверстія для спицъ. Сумск. у.
8) У гребенщика: деревянный крючекъ съ подвязанною веревочкою подножкою или педалью для прижиманія палки съ нарѣзками, придерживающей при работѣ пластинку рога. Вас. 164.
9) Петля, образованная ниткою, снуркомъ, веревкой. Шух. I. 151. Гол. Од. 21, 23.
10) Ростокъ. Клю́чки пуска́ти. Проростать (о сѣмени).
11) Переносно. Хитрость, зацѣпка; придирка. Каменец. у. Желех. Клю́чки собі́ шука́ти. Искать предлога. Клю́чку заки́нути. Намекнуть.
12) Родъ дѣтской игры. Ном. № 12577. Ум. Клю́чечка.
Крук, -ка́, м. = Крюк. Висить пуга на круку, буде жінці і дяку. Ном. Ум. Кручо́к.
Крюк, -ка, м.
1) Крюкъ. Зачеплені крюком за ребро моталися на шибеницях. Стор. МПр. 129.
2) Перпендикулярная часть журавля (у колодца), на которой виситъ ведро.
3) Воронъ. Щоб летіли крюки з поля ляшків-панків їсти. Шевч. Ум. Крючо́к.
Крючо́к, -чка́, м. Ум. отъ крюк.
1) Крючекъ. Загина́ти, закида́ти крючка́. Заговаривать издали о чемъ-либо съ хитрымъ намѣреніемъ.
2) = Крюк 2.
3) Небольшой воронъ. Налетів крючок. Грин. III. 142.
4) Деревянная доска съ загнутымъ краемъ, на которой сапожники вытягиваютъ вытяжные сапоги. Сумск. у.
5) Мѣра водки самая малая. Чуб. VI. 333.
Ку́жба, -би, ж.
1) Въ треножникѣ: крюкъ, на который подвѣшивается котелокъ. Шух. І. 186, 187.
2) У колесниковъ: жердь съ привязанною къ ней деревянною клюкой для прижиманія колеснаго обода, во время гнутья къ повідні. Вас. 147.
3) Горбящійся. Желех.
Обхі́дно, нар. Въ выраженіи: обхідно там, туди. Обходъ, крюкъ на этой дорогѣ. Туди ду́же обхі́дно. Если туда пойти, то придется сдѣлать большой кругъ. Вх. Зн. 42.
Оче́па, -пи, ж. Крюкъ, багоръ, которымъ притягиваютъ къ берегу плотъ. Вх. Зн. 45.
Підтя́га, -ги, м. Воръ. У Турна був сутяга, брехун, юриста, крюк, підтяга, і ділом Турна заправляв. Котл. Ен. VI. 52.
Сми́чка, -ки, ж.
1) Деревянный крюкъ, которымъ дергаютъ сѣно изъ стога; Новомоск. у.
2) Раст. Carex, осока. Вх. Лем. 467.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Вальковый крюк — о́рчиковий гак.
*Крюк — гак, -ка́; К. вальковый — о́рчиковий гак; К. панорамы — гак панора́ми; К. уносвый — гак штельва́ги; К. шворневой — шворіне́вий гак.
*Нашильный — наши́льниковий; Н. крюк — наши́льниковий гак.
*Уносной — посторо́нковий; У. часть дышла — пере́дня части́на ди́шля; У. крюк — гак штельва́ги.
*Шворневой — шворене́вий; Ш. крюк — гак шворене́вий; Ш. лапа — ла́па шворене́ва; Ш. соединение — шворене́ва злу́ка.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Крюкъ, крючёкъ = гак, гачо́к, крю́к, крючо́к, (з двома або чотирма гачками) — козу́лька, (деревъяний) — карлю́ка, карлю́чка, закарлю́чка, ключ, клю́чка, (з булавою) — кові́нька, (в одежі металїчний) — гапли́к, гапли́чок, (разом з петлею або бабкою) — дїд і бабка, ко́ник і коби́лка (Под. Вол.), коло дверей — за́щіпка, для гри на струнах — бі́йце. — А на гаку червяк все хвостиком киває. Гул. Ар. — Взяли Байду ізвъязали, та за ребро гаком, гаком зачепили. н. п. — Рибалка удочку закинув, надївши на гачок чималий червячок Б. Б. — Кожна ручка собі карлючка. н. пр. — Ой се ж тая криниченька і ключ і відро. н. п. — Візьми ключку та насмикай сїна. — Вбірала ся шпетненько: шнурочок до шнурочка, гапличок до гапличка. М. В. — А хата була на защепцї. н. к. — Согну́ть въ крюкъ = в дугу́ зігну́ти, на по́рох сте́рти. 2. карлю́чка, закарлю́чка (чоловік — приче́па або крутїй або й само крутїйство і ябеда). — Закарлючки гнути. С.З. — Вверну́ть крючёкъ = карлю́чку загну́ти.
Во́ронъ, пт. Corvus corax = во́рон, кру́к, крю́к (С. З. Л.); га́йворон, гра́йворон, грак. — Крукові й мило не поможе. н. пр. — Не штука вбити крюка, злови-но живого. н. пр. — Воро́н, крюків сила. Гул. Ар. — В полї, мати, чорний ворон кряче; ой той мінї голову оплаче. н. п.
Хи́щный = хи́жий (С. З. Л.), хижа́цький, драпі́(е́)жний (С. З.). — Притаїв ся, прихилив ся, жде він — не діждеть ся, що убогий в його лапи хижі попадеть ся. К. П. — Дивить ся хижо, мов сова. Ос. — Печенїги народ хижий, що кочував в степах. Бар. О. — Тільки чутно здалека, як вовки драпіжні завивають. Грінч. — А пляц, що повний був квіток, тепер плодив клубки гадюк, і над помрілими лугами, з сосни драпежний каркав крюк. В. Щ.

Запропонуйте свій переклад