Мету життя знав із 17 років. На випуску в школі сказав: "Коли буду старий-старий, догребу до військового летовища, вкраду бомбардувальник, долечу до Москви і бахнусь у Кремль". То – виплодок усього зла. Вони так пишаються цим ідіотством – великими стінами, рубіновими зірками, що їх треба знищити, щоб ніхто не відновив.

З юності відчував, що живу не в той час і не в тому місці.

Ненавидів радянську систему. З 1987 року з другом Віктором розробляли плани втечі з СРСР. Спочатку збирались до Фінляндії – через болота Карелії. Потім думали вкрасти літак, долетіти до Туреччини і спуститися на парашутах. За третім планом мали перепливти Чорне море на надувному човні. Втекли через Польщу.

Ніколи нікого не слухав, коли приймав важливі рішення. Батьки хотіли, щоб робив кар'єру тут, – я ж вирішив тікати. Дружина теж була проти – діяв, як вважав за потрібне.

Дорослий той, хто вміє відокремити головне від другорядного. В юності й молодості це неможливо.

Час – потяг, який рушив і набирає швидкість. Його катастрофічно не вистачає.

Брехня й обман – різні речі. Перша має тільки негативне значення, її не можна пробачити. Найстрашніша брехня – це зрада. Обман припускає позитивний аспект.

Дружина – чужа людина, яка стала близькою.

 

Найскладніші стосунки – зі старшим сином. Дуже важко виховував його. Але вдалося, бо не поступався своїми принципами. Не робив ведмежих послуг.

Нікому не вірю. Завжди кажу це прямо. Хоча до друзів і родини є довіра. Вона формується або протягом багатьох років, або миттєво у надскладних умовах. Такі були на війні. Побратимам із батальйону не можу не довіряти.

Єдиний позитив від війни – ми здобули друзів, яких не отримали за все мирне життя.

Друзів отримуємо в дитинстві, рідше – в юності, майже ніколи – у зрілому віці.

До війни вважав своє існування безглуздим. Думав: життя настільки позбавлене сенсу й цинічне, що краще застрелитися. Ніщо було не цікаве – ні гроші, ні кар'єра, ні подорожі. Війна стала переломним моментом. Зрозумів, для чого я потрібен.

Перемога – це добре, поразка – погано. Проте тактична поразка часто спричиняє стратегічну перемогу.

Між чоловіком і жінкою може бути дружба. Але одразу зникне, якщо виникли якісь почуття.

Я – абсолютний оптиміст. Це тримає на плаву, допомагає рухатися вперед. Переконаний, що все одно настане добро, але для цього треба багато працювати.

Поганий настрій буває. З ним не борюся, просто переживаю – і все. Зараз маю постійно стривожений внутрішній стан, напруження. А звідки взятися радості? Війна ж не закінчилася, люди гинуть.

Світ врятує добро, а не кохання. Людина має діяти з позиції доброти, навіть якщо чинить жорстко.

Найгірша риса – ненависть. Її не може бути до батьків і дітей. Якщо є – значить, людина психічно хвора.

Кількість грошей визначає ступінь незалежності їх власника від суспільства. Гроші і фінансові відносини вигадала гірша частина людства. І взяла в залежність усіх інших.

Якщо матиму 10 мільйонів доларів, то 9 роздам чужим людям, 10-й поділю між родичами. Для життя потрібно небагато: на квартиру, їжу, одяг, подорожі.

З дитинства маю дві мрії – літати й побачити світ. Із часом вони не змінилися, нічого цікавішого не знайшов. Маю ще стратегічну мрію – викинути все це лайно з країни, щоб нарешті почали рухатися вперед.

Захоплююся дайвінгом, бо це – свобода. Свобода пересування в просторі в усіх напрямках.

Мрія має бути недосяжною або важкодосяжною. Не можна мріяти про автомобіль, квартиру. Труднощі змушують не зупинятись, іти далі.

Боюся втратити можливість нагодувати своїх дітей або пережити їх.

На війні страх смерті зникає після другого бою. Якщо не поборов його – воїном не станеш. Краще одразу вертатися додому. У першу чергу гинуть ті, хто боїться.

Смерті не боюсь. Буде – то й буде. До неї не можна підготуватись.

Подобається будь-яке переміщення у просторі, яке не потребує зусиль. Уперше за кермо сів на моторолер, зараз воджу автомобіль. Транспорт дає відчуття свободи. Юним із задоволенням їздив у тролейбусі.

Свобода однієї людини не повинна обмежувати свободу інших.

Природа зробила хитро: спочатку люди народжують дітей, а потім розуміють, як влаштований світ. Якби було навпаки, дітей народжували б у рази менше.

Найголовніше в житті – нація. Якби мусив вибирати між інтересами нації і життям дітей, я би застрелився.

Ніколи не зважав на закони держави. Живу за своїми внутрішніми. Збігаються із загальнолюдськими – добре, ні – вибачте.

2010 року готував замах на Януковича, але не довів до кінця. Щоб зіпсувати інавгурацію, подзвонив і сказав, що замінував проїзд президентського кортежу. Хотів насолити. Знав, дзвінок зіпсує йому настрій. СБУ потім набрехала, що затримали 40-річного неадекватного чоловіка.

Справедливості в широкому понятті не існує. Є лише внут­рішня – в кожного окремо.

Віра укріплює людину, допомагає їй вижити й рухатися вперед у несправедливому світі. А церква може бути або не бути. Більшість віруючих до неї не ходять. Я також не відчуваю потреби.

Жінки швидше приймають рішення. 90 відсотків чоловіків просто не хочуть робити цього.

Не хочу бути немічним і когось обтяжувати. Коли хворію, то йду в гараж і лежу там два дні. Якщо помиратиму – то або в Кремль на бомбардувальнику, або кудись заповзу, щоб і не знайшли. Нехай краще думають, що пропав.

Завжди розумів жінок. Маю багато подруг з юності.

Сни бачу рідко. Раніше любив їх, бо літав, не хотів прокидатися. Зараз сниться війна.

×