Це назва унікальної інформативної виставки, яка напередодні Дня Закоханих відкрилася у Прес-центрі ПХМГМ ім. М. Ярошенка. Вперше в Полтаві відвідувачі музею побачили не твори мистецтва, до чого звикли, а банери, на яких розміщено інформацію про Австро-Угорщину періоду з кінця Х1Х ст. до 1914р. До складу цієї імперії входили і наші Західні землі, як Галичина, Буковина та Закарпатт я. І тому лекція-екскурсія виставкою Людмили Бабенко, доктора історичних наук,професора кафедри історії України ПНПУ ім. В. Г. Короленка, була присвячена не лише здобуткам цієї імперії, а й тим важливим моментам, що сприяли розвитку і населення Західної України, про які не писали радянські історики в ХХ ст. За традицією, що склалася тут, ПХМГМ ім. М. Ярошенка, відкрила презентацію Ольга Курчакова, директор ПХМГМ ім. М. Ярошенка, мистецтвознавець, яка окреслила основні питання та провела ряд аналогій з розвитком мистецтва, зокрема в Полтаві, та назвала знакові постаті нашого краю. А ще Ольга Миколаївна зазначила на особливостях австрійської музики. Саме тому врочисту атмосферу створила музика Вольфганга Амадея Моцарта — австрійського композитора і музиканта-віртуоза, який вплинув на світову музичну культуру, яка прозвучала на початку заходу. Ініціатором і рушієм цієї акції стала Мар`яна Бондаренко, референт Австрійського Культурного Форуму, германіст. Потрібно додати, що Австрійський Культурний Форум є відділом посольства Австрії в Україні. Ця виставка стала можливою завдяки спільним зусиллям Австрійського Культурного Форуму, Управління культури Полтавської міської ради, Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка та Національного педагогічного університету імені Володимира Короленка, які надали глядачам рідкісну можливість доторкнутися до історії, культури унікальної імперії всіх часів та народів. Адже у неї багато чому навчилися та запозичили українці за роки перебування у складі Австро-Угорщини, наприклад, особлива естетика, поведінка, побутова культура, європейське ставлення до екології середовища.
- У той період імперія становила цікавий феномен стрімкого народження і згасання нових художніх стилів та напрямків у мистецтві та культурі , науці, водночас в умовах наближення до Першої Світової війни вона йшла до свого занепаду. На виставці у музеї представлено головні досягнення та видатних талановитих особистостей в різних галузях науки, культури та мистецтва, літератури, що увійшли у світову скарбницю.., - розпочала спеціальну екскурсію Людмила Леонідівна.
У Ужгороді та Львові й досі відзначають круглі дати Франца Йосифа - імператора Австрійської імперії, котрий правив 68 років, бо його правління — епоха в історії народів, що входили до складу Дунайської монархії.Ця мультикультурна імперія, до того ж багатонаціональна не була еталоном національного гніту, навпаки – найліберальнішою у світі. Часто кажуть, що австрійці, угорці та чехи досі рано встають і рано лягають (відповідно, активне життя в містах починається та завмирає раніше) тому, що Франц Йосиф І, який був «жайворонком», за тривале правління привчив до свого режиму всю імперію. Українці у Львові створили комітет і навіть хотіли спорудити йому пам'ятник за толерантне ставлення до мови, розвиток мистецтва, архітектури. У Галичині Австро-Угорську імперію називали « матінка», «матуня», складали добрі анекдоти про толерантність. Українці мали загальне виборче право, інтелігенція не стикалася із суцільними заборонами, як було у Російській імперії того часу… Проте пані Людмила не ідеалізувала цю імперію. У Відні – цариці Дунаю були і квартали бідняків. котрі жили у притулках. До речі, в одному з таких - майбутній тиран Гітлер. Тут народжувався націоналізм та антисемітські настрої. Але Відень процвітав, населення за згаданий вище період виросло із 25 тис. до 2 млн., до того ж місто стало еталоном Модерну.Треба додати. Що в середині 90-х рр. ХІХ ст. в Європі виникає новий культурно-історичний напрям – Модерн, що пориває з попередніми класичними, художніми формами, зокрема традиціями реалізму. Цей новий стиль у різних країнах Європи мав свою назву і специфіку. Так, у Німеччині, скандинавських країнах – "югенд-штіль" (молоде мистецтво), Австро-Угорщині – "сецесіон", Іспанії – "модерніста", Італії – "ліберті". У Великій Британії та Росії – "модерн". В Україні, в її Східній та Центральній частинах, вживалася назва "модерн", у Західній Україні – "сецесія". Пані Людмила зауважила, що цей стиль мавсинтетичний характер, відбився на розвитку живопису, архітектури,літератури, книжкової графіки, сценографії та театральної декорації,плакату, реклами, дизайну одягу, моди, інтер'єру.. Один з банерів присвячено художникам Австро Угорщини, так, наприклад, Густаву Клімту - художнику і графіку, символісту. За провідним фахом він — художник-декоратор, дизайнер малюнку тканин. Один з найвидатніших представників віденської сецесії, професор Віденської та Мюнхенської академій.ВІн практично відразу ж отримав визнання вимогливою публіки. З рук імператора Франца Йосифа він отримує Золотий Хрест за послуги в мистецтві після завершення робіт у Бургтеатре. Закінчивши розпис парадних сходів столичного музею історії мистецтв, Густав відходить від академічної манери малювання. Його особлива манера виконання вже знайшла свій закінчений вигляд. У наступні роки художник Густав Клімт, картини якого мріє мати у себе будь колекціонер, стає членом "Союзу образотворчих мистецтв". Робота над інтер'єрами приміщень, зокрема виконання алегоричних зображень, трьох факультетів "Філософія" , "Юриспруденція" і "Медицина" підштовхнули художника до малювання полотен. Він засновує у Відні "Сецесіон" і стає його президентом, пише свої перші пейзажі, захоплюється експресіонізмом. Картини Густава Клімта того періоду відрізняються любов'ю до мозаїки, орнаментальним зображенням форм. Це відмінна риса робіт майстра і надалі. .. У 1908 році художник організував власну виставку, де представив шістнадцять картин. Дві з них тут же були придбані авторитетними закладами – Галереєю. сучасного мистецтва в Римі та Австрійської державної галереєю.А ще мова йде про Егона Шиле — живописця і графіка, одного з яскравих представників австрійського експресіонізму, твори якого побували на виставках у багатьох країнах Європи.Потрібно додати, що після смерті Клімта навесні 1918 року Шиле став претендувати на роль великого художника Австрії.
Людмила Леонідівна розповіла, що 21 лауреат Премії Нобеля – австрійці. А ще оповіла про інститут кав'ярень, розвиток яких призупинила 1 Світова війна. А також детально зупинилася на ролі жінок у духовному розвитку суспільства, як педагог Євгенія Шварцвальд та письменник Роза Майредер...Та найбільше полтавців зацікавила Берта фон Зуттнер — австрійська новелістка, радикальна пацифістка та перша жінка-лауреат Нобелівської премії миру. 1889 р. виходить друком перший роман Берти фон Зутнер «Геть зброю», який приносить письменниці всесвітнє визнання. Величезна популярність роману дозволяє Б.Зутнер встановити прямі контакти з багатьма європейськими групами борців за мир. 1891 р. Зутнер бере участь у Римському конгресі миролюбних сил, створює Австрійське товариство миру, а 1892 р. стає членом-засновником Бернського бюро миру - організації, що координує діяльність пацифістського руху в багатьох країнах Європи, і протягом 20 років є віце-президентом цієї міжнародної структури.
В історії духовної культури, наукової творчості навряд чи можна знайти вчення, яке викликало б настільки різкі розбіжності в оцінках, ніж вчення австрійського лікаря-психіатра і психолога Зігмунда Фрейда. Творця цього вчення часто порівнюють з Арістотелем, Коперником, Колумбом, Магелланом, але і в той же час, Фрейда називають фанатиком, шарлатаном, а розроблену ним психоаналітичну теорію зіставляють з хіромантією. Його вчення мало величезний вплив на творчість письменників-модерністів, зокрема, С. Цвейга, Т. Манна, Г. Гессе, Д. Джойса, В. Гомбровича і багатьох інших. Австрійський психоаналітик порівнював письменника з пацієнтом, який перетворював свої страждання у художній твір. Своєрідним підтвердженням такого судження можна вважати книгу Германа Гессе «Степовий вовк» (1927), яку він написав після короткотривалого лікування у відомого психоаналітика Ланга (учня Карла Юнга). Завдяки Лангові Гессе познайомився з психоаналітичними теоріями Фрейда та Юнга. Ідея Фрейда, що людина вчиться розуміти психоаналіз передусім на собі самій, через дослідження власної особистості, лягла в основу «Степового вовка», в якому головний герой шукає порятунку через само-психоаналіз. І сьогодні цей твір без перебільшення можна вважати найкращою літературною адаптацією теорії психоаналізу.На одному збанерів, на яких представлена виставка, мова йде про видатного австрійського письменника початку XX ст. Франца Кафку, котрийстворив ірреальний, фантастичний світ, у якому особливо яскраво видна безглуздість одноманітного і сірого життя. У його творах проривається протест проти обставин життя самого самотнього письменника, що страждає. «Скляна стіна», що відгороджувала письменника від друзів, самотність створили особливу філософію його життя, що стала філософією творчості Кафки. Вторгнення фантастики в його твори не супроводжується цікавими і барвистими поворотами сюжету, більш того, вона сприймається героями буденно, не дивуючи їх.
