365 днів. Наша історія. 26 листопада. Як Закарпаття "добровільно" і остаточно стало Україною

_{Фото poshuk.ucoz.ua, Державний архів Закарпатської області, photo.ukrinform.ua. Колаж Євгена Брижа}

Закарпаття під владою Угорщини: боротьба і втечі

Ми вже писали про маленьку українську державку Карпатська Україна, яка, виділившись зі складу Чехословаччини, тут же втратила незалежність під тиском Польщі й під ударами пронацистської Угорщини, опинившись у складі останньої на п'ять років.

Хоча формально в цій державі Карпатська Україна повинна була мати автономію, на практиці цього не було: зазнавали переслідування громадські і політичні діячі, мова й культура, розвивалася так звана русинська ідентичність, яка на практиці була проросійською, українські інтереси нехтувалися. Тому реакцією багатьох молодих закарпатців на ці утиски у 40-41 роках була втеча до сусідньої УРСР, а активні діячі пішли у підпілля.

У 1943-44 роках фронт Другої світової вже сунув на захід і у квітні-жовтні 1944 року проходив Закарпаттям.

_{Карпатсько-Ужгородська наступальна операція. Фото poshuk.ucoz.ua}

У жовтні 1944 року Радянська армія у рамках Карпатсько-Ужгородської наступальної операції зламала потужні укріплення оборони "лінії Арпада" у Карпатах, перейшла гори. 24 жовтня були звільнені Хуст, Міжгір'я (тоді - Волове), Свалява, 26 жовтня – Великий Березний, Мукачеве, наступного дня – Ужгород, Перечин і Берегове. Втрати німецько-угорських військ склали за радянськими даними до 60 000 чоловік убитими і 28 000 взятими в полон. Щодо радянських втрат дані дещо суперечать один одному: за даними Г. Ф. Кривошеєва, втрати військ фронту склали 64 197 осіб, з яких 13 500 осіб безповоротними і 50 618 санітарними. За даними Військової енциклопедії видання 2005 року загальні втрати склали 56 800 чоловік, з яких 41 500 убитих і поранених, 1 800 зниклих без вести, 13 500 хворими і обмороженими.

Розгорнувся масовий рух за вихід Закарпатської України з Чехословацької республіки, радянські війська вітали, як визволителів.

_{Жителі с.Чинадієво на Закарпатті зустрічають воїнів Радянської армії. Фото Державного архіва Закарпатської області (ДАЗО)}

Ще перед приходом радянських військ з'являлися партизанські рухи, а активісти починали створювати в містах і селах підпільні народні комітети, як зародки самоврядування. Бал там правили представники КПЗУ - Комуністичної партії Закарпатської України, щойно перед тим створеної на багнетах Червононої армії.

Двовладдя "визволителів" і "окупантів". Чеська влада проти радянської комендатури й комітетів

Хоча радянський уряд і уклав ще 8 травня 1944 року з чехословацьким урядом у вигнанні угоду, в якій було сказано, що як тільки будь-яка частина звільненої території Чехословаччини перестає бути військовою зоною операцій Радянської Армії, то ця земля переходить під повний контроль чехословацької державної влади - але, на практиці, бачачи прихильність закарпатців до "визволителів" і їхнє прагнення до приєднання до УРСР, постала ідея відторгнути цю землю в чехів.

_{1944 р. жовтень – Військовослужбовці Червоної Армії роздають селянам зерно. Фото ДАЗО}

Після звільнення Закарпаття в місті Хуст (колишня столиця Карпатської України) ще діяло представництво чехословацького уряду, але комунікації з центром в екзилі, у Лондоні, були ускладнені. Користувалися підпільним радіо, яке передавало сумні для чехів звістки.

Червона Армія все підминає під себе. Ми просимо інформацію: чи обговорюється це урядом. Наша ситуація є критичною. Проводиться відкрита агітація за приєднання Підкарпатської України до Радянського Союзу. Примусове вербування до лав Червоної Армії. Люди неосвічені. Чекаємо на ваші рекомендації. Нам потрібно терміново інструкції уряду

- передавало підпільне радіо "Владислав" з Хуста до Лондона 14 листопада 1944 року.

Це трохи змінює радянський погляд на добровільне приєднання Закарпаття до УРСР. Одначе, не маємо право цього ховати, чимало закарпатців прихильно ставилися до радянської влади і прагнули возз'єднання з більшою Україною - УРСР, адже просто ще не знали, з чим матимуть справу далі, а уряд хортистської Угорщини мав хіба що ненависть свій бік.

Таким чином, у краї складалося фактично двовладдя: з одного боку - слабка чехословацька адміністрація, з другого - місцеві народні комітети і військові комендатури Червоної армії. Зрозуміло, що сторони мали різні погляди на майбутнє Закарпаття. Проте більшість населення - українці, русини не хотіли слухати тих, хто виступав за єдність з Чехословаччиною.

"Вибори" до народних комітетів і Маніфест про приєднання Закарпаття до "Великої матері Радянської України"

Коли Радянська армія пішла далі в Європу, на території колишньої Карпатської України проходили вибори до народних комітетів. Оскільки чехів звідси поступово витісняли, а головні повноваження мали радянські військові комендатури - все ж таки прифронтова зона! - то "вибори", як ви розумієте, були доволі своєрідними.

_{Демонстрація жителів м. Мукачево на честь підписання Маніфесту про возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною, листопад 1944 р. Державний архів Закарпатської області (ДАЗО)}

А для того, щоб утворити хоч якийсь невійськовий орган влади, за сприяння Радянської армії та під керівництвом комуністів Закарпаття 26 листопада 1944 року в міському кінотеатрі Мукачева відбувся Перший з'їзд ось цих новообраних народних комітетів Закарпатської України, на який з'явилися 663 делегати - 178 робітників, 258 селян, 172 представники інтелігенції і 75 торгівців і ремісників - від усього Закарпаття.

_{Будівля кінотеатру “Перемога” в м. Мукачево, в якому проходив Перший з'їзд Народних комітетів Закарпатської України. Фото Державного архіву Закарпатської області (ДАЗО)}

Організували з'їзд представники КПЗУ (про що домовилися за тиждень до дати), що вже багато про що говорило. А з допомогою радянських військових вчасно було доставлено делегатів, підготовлено необхідні документи, матеріально підтримано з'їзд. Практично усі делегати мали посвідчення того чи іншого народного комітету.

На порядок денний винесли такі питання: 1) Визволення Закарпатської України від німецько-угорських окупантів; 2) Возз'єднання Закарпатської України з Україною; 3) Наділення селян, робітників і службовців землею та лісом; 4) Вибори Народної Ради Закарпатської України.

Обрана на з'їзді Народна Рада Закарпатської України 27 листопада 1944 р. сформувала свій уряд у складі Президії Народної Ради - формально це був уряд напівнезалежної держави. Але його повноваження - як і повноваження комітетів - мали бути припинені після приєднання Закарпаття до УРСР. Тому З'їзд одноголосно прийняв Маніфест про возз'єднання Закарпатської України з Україною і вихід зі складу Чехословаччини.

Перший з'їзд Народних Комітетів всієї Закарпатської України постановляє:
Возз'єднати Закарпатську Україну зі своєю Великою матір'ю Радянською Україною і вийти зі складу Чехословакії.
Просити Верховну Раду Української Радянської Соціалістичної Республіки і Верховну Раду Союзу Радянських Соціалістичних Республік включити Закарпатську Україну до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Обрати Народну Раду Закарпатської України як єдину центральну владу, діючу по волі народу на території Закарпатської України.
Уповноважити і зобов'язати Народну Раду Закарпатської України здійснити рішення з'їзду про возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною

- таким був текст Маніфесту 26 листопада 1944 року.

Його широко рекламували в установах і публічних місцях, збирали під ним підписи. Щоправда, оригіналу Маніфесту з підписами, хрестиками та відтисками пальців громадян, які його підписували, досі не виявлено. Є відомості, що підписів зібрали 250 тисяч.

_{Маніфест Першого з`їзду Народних Комітетів Закарпатської України про возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною. ДАЗО}

Однак інформації про протести теж немає. На самому з'їзді також прийняли рішення конфіскувати поміщицькі землі й ліси та розподілити їх між бідними селянами - тому годі було й чекати протестів у цій бідній країні.

_{Делегати першого з`їзду Народних комітетів Закарпатської України голосують за возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною, 26 листопада 1944 р. ДАЗО}

Лиш для противаги і балансу думок подаємо "депешу" радіо "Владислав" із Закарпаття до Лондона, де перебував уряд ЧСР в екзилі:

28 листопада 1944 (для Яна Масарика):
Ризик досяг кульмінації, може передаємо останній раз. Ми під тиском, з якого тільки ваш демарш може нас врятувати. Хто хоче уникнути призову в Червону Армію, той біжить в гори. Це роблять і ті, хто не голосує за червоні комітети. Терор правлячої політичної служби Червоної Армії. Спробуйте відправити кур'єра або відкличте мене до МЗС. Ви повинні знати все. Необхідно!

- такі відчайдушні відозви летіли до Лондона.

Але, зрештою, волевиявлення закарпатців визнали навіть чехи.

Рух на Закарпатській Україні за відокремлення від республіки (ЧСР) і приєднання до Радянського Союзу в теперішній його фазі треба визнати за рух народний і масовий

- повідомляв із Закарпаття посланник екзильного чеського уряду Ф.Немец у телеграмі президенту ЧСР Е. Бекешу.

Як Карпатська Україна стала Закарпатською областю УРСР

5 грудня 1944 року Народна Рада Закарпатської України, прийнявши Декрет про припинення зв'язків з уповноваженим уряду Чехословацької Республіки, стала єдиною центральною владою на всій території Закарпатської України і в цей же день було прийнято рішення про перехід прав власності на державне майно від Чехословацької Республіки та Угорського королівства до Закарпатської України. Місцевими органами державної влади в Закарпатській Україні відповідно до адміністративно-територіального поділу були окружні, міські та сільські Народні Комітети.

Нова "влада" націоналізовувала фабрики і заводи, допомагала жертвам війни і терору, створила комісію для відновлення господарства, перерозподіляла землю, сприяла мобілізації місцевого населення до армії - про це є офіційні відомості: до лав Червоної армії вступило понад 25 тисяч добровольців, а чехословацькі мобілізаційні органи змогли залучити до своїх збройних формувань лише 3 тисячі чоловіків. Мабуть, саме про них повідомляло радіо "Владислав" до Лондона:

15 січня (для міністра Ріпки (Ripku):
Свавілля командування фронту в краї триває. Наше Представництво не визнається на звільненій території. Авторитарно забороняється формування першого армійського корпусу за рахунок призову. Необхідно, щоб була визнана військова місія та її штаб. Населення починає чинити опір гнобленню. У районі Волове (зараз це Міжгір’я - авт.), з 28 місцевих урядів, підписали маніфест про приєднання до СРСР тільки 13. Крім того, студенти покидають навчання та оголошуються до чехословацької армії

- доносив один із дикторів чеського підпільного радіо, який потім змушений був покинути Закарпаття десь у січні-лютому 45-го року й евакуюватися до звільненого Кошіце, а потім - до Лондона.

Тож ця нова Закарпатська Україна - це не була незалежна держава, радше, прифронтова територія з невизначеним статусом, де порядкувала військова адміністрація та прокомуністичні органи самоврядування. Але фронт Другої світової йшов далі й далі на Захід, і вже навесні 1945 року була звільнена Чехословаччина, де схожим шляхом постав прокомуністичний уряд. Він висловив готовність вирішити питання про Закарпаття "у відповідності з волею населення Карпатської України".

Ну і 29 червня був підписаний договір між Радянським Союзом і Чехословаччиною про Закарпатську Україну, ратифікований у листопаді того ж року Тимчасовими Національними Зборами Чехословаччини і Президією Верховної Ради СРСР. Угорщина, як сторона, що Другу світову війну програла, про Закарпаття й не заїкалася, тим більше, що там після "звільнення" теж постав прорадянський уряд.

_{Сторінка газети “Молодь Закарпаття” від 30 червня 1945 року. Машинопис. ДАЗО}

На підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР 22 січня 1946 року у складі України була створена Закарпатська область.

_{Указ Президії Верховної Ради УРСР “Про затвердження складу Закарпатського обласного виконавчого комітету”, 24 січня 1946 року. ДАЗО}

Нова влада провела за перші роки націоналізацію підприємств, в 1949-50 - колективізацію сільського господарства, зліквідувала церкву, але разом із тим відкривала школи й утворила університет. Закарпаття в повоєнні роки було, подібно до сусідніх галицьких областей, тереном дії українських повстанців.