В місті Бердичеві ветерани Другої світової війни завжди були в пошані. Адже це вони внесли вагомий вклад у Велику Перемогу над німецько-нацистськими загарбниками, це вони працювали на відбудові зруйнованого під час війни господарства, це вони проводили та проводять патріотичну роботу з підростаючим поколінням, зустрічаючись з молоддю в школах, професійно-технічних училищах та середніх спеціальних навчальних закладах.
В експозиції Музею історії міста Бердичева розміщено документи, фотографії військових — учасників визволення міста, особисті речі ветеранів війни, нагороди та відзнаки, зброю часів війни 1941-1945 рр.
Серед експонатів музею ¾ фотографії, документи учасників партизанського руху А.І. Мачинського, О.М. Мачинської, П.Д. Зуєва, О.О. Сінкевича. Портативні патефони, ключ апарата Морзе, акордеон, радіо створюють атмосферу воєнного часу.
Два стенди присвячені визволенню міста від німецько-фашистських загарбників. На карті: схема бойових дій I Українського фронту, Житомирсько-Бердичівська наступальна операція (24.12.1943 р. — 15.01.1944 р.). На фото: командний склад частин, які визволяли Бердичів. В експозиції розміщена газета «Знамя Родины» за січень 1944 р. В ній публікується наказ за підписом Сталіна про присвоєння звання «бердичівських» частинам, які визволяли місто. В експозиції знаходиться книга начальника політвідділу 117-ї ордена Б. Хмельницького Бердичівської стрілецької дивізії В.В. Кабанова, речі часів війни ¾ радіотелефон, планшетка, два телефонні апарати.
117-та Гвардійська стрілецька дивізія була однією з перших, що звільняла наше місто. Експонується в музеї військова форма командира 117-ї Гвардійської стрілецької дивізії Т.І. Волковича. На стенді фото В.В. Кабанова, бувшого начальника політвідділу, який розповідає про бойовий шлях 117-ї Гвардійської стрілецької дивізії в своїй книзі «117-я Гвардейская». Тут же експонується фото командного складу 117-ї Гвардійської стрілецької дивізії та 389-ї стрілецької дивізії (командир ¾ Герой Радянського Союзу Л.Л. Колобов).
Розміщена в експозиції музею схема бойового шляху 44-ї Гвардійської танкової бригади, яку очолював генерал армії Й.І. Гусаковський.
Відомо, що остаточно наше місто було звільнено 5 січня 1944 р. За героїзм, проявлений в боях за звільнення міста, звання Героя Радянського Союзу удостоєні командир батальйону 44-ї Гвардійської танкової бригади майор Орєхов Петро Іванович і лейтенант Петровский Георгій Семенович. Вони, а також капітан О.О. Карабанов, майор Ф.І. Борідько і багато інших офіцерів бригади стали кавалерами ордена Бойового Червоного Прапора Монгольської Народної Республіки. Під час звільнення міста танк майора П. Орєхова мав іменний напис «От Совета Министров МНР», танк Г. Петровського — «Монгольський чекист». В експозиції експонуються документи Г.С. Петровського, його бойові нагороди, військовий одяг.
Історії військових частин присвячені стенди: «Кінна дивізія ім. Г. Котовського» та «1-ий танковий корпус Війська Польського». В експозиції представлені документи, фото, нагороди, особисті речі воїнів.
Експонуються в музеї особисті речі ветеранів війни, які проживали в Бердичеві після війни: військова форма (плаття) медсестри Л.М. Коханської та артилериста майора у відставці В.І. Удовидченка. На фото ¾ зустріч через 30 років: молодший лейтенант медичної служби М.М. Гультова зустрілась із своїм командиром капітаном І.К. Стрєльцовим, якого в дні війни врятувала від смерті.
На окремому стенді портрети Героїв Радянського Союзу, які або народились в Бердичеві, або отримали звання Героя за звільнення Бердичева, або звільняли наше місто, або жили після закінчення війни в Бердичеві: Аліна В.І., Аширбекова А.Р., Гельман П.В., Герасимчука Д.Г., Кучерова Ф.Я., Луппова В.В., Найдіна Г.М., Орєхова П.І., Петровського Г.С., Прилуцького М.С., Ривжа В.Е., Семака М.П., Томашевського К.А., Чепуренка А.О., Шевиріна В.М.
Тут же представлені фото жителів міста, які визволяли Бердичів і жили в ньому: колишнього командира роти автоматників 338-го стрілецького полку 117-ї гвардійської стрілецької дивізії Ананьєва П.А., колишнього командира взводу зв’язку 638-го стрілецького полку 117-ї гвардійської стрілецької дивізії Бабіна К.А., колишнього старшини 333-го гвардійського стрілецького полку 117-ї гвардійської стрілецької дивізії Феніна М.В., командира взводу зв’язку 117-ї гвардійської стрілецької дивізії Худякова М.Л., колишнього командира батареї 305-го стрілецького полку 117-ї гвардійської стрілецької дивізії Павленка І.В., а також Бреславця Григорія Івановича, Євсєєвої Клавдії Іванівни, Євстюфєйкіна Костянтина Павловича, Жукова Георгія Миколайовича, Калинського Миколи Івапновича, Коваленка Веніаміна Дмитровича, Комісарова Костянтина Олексійовича, Лівінського Степана Йосиповича, Свентиховського Михайла Івановича, Скрипкіна Василя Івановича. Представлені в експозиції фотознімки ветеранів війни Анищенкова Георгія Никифоровича, Бородіна Федора Михайловича, Бульби Миколи Петровича, Лазарєва Володимира Сергійовича, Михальченкова Івана Єфремовича, Міщенка Йосипа Михайловича, Оберемського Анатолія Трофимовича, Підлужного Василя Климовича, Прокопенкова Федора Антоновича, Томашевського Віктора Івановича та Ястремського Миколи Кириловича.
Експозицію музейної зали історії подій Другої світової війни доповнюють бюсти Героїв Радянського Союзу В.Е. Ривжа, В.І. Аліна та М.П. Семака роботи скульптора П. Криворуцького. Також експонуються особисті німецькі речі часів війни та особисті речі радянських воїнів.
Багатьом ветеранам війни за активну участь в громадському житті міста, за високі виробничі показники та активну життєву позицію було присвоєно звання Почесний громадянин міста Бердичева. Це звання отримали: Волкович Тимофій Іванович (1899-1981 рр.) — колишній командир 117-ї гвардійської стрілецької дивізії, яка звільнила Бердичів 5 січня 1944 р. від німецько-нацистських загарбників. Генерал-майор з 1945 р.; Ляшенко Петро Іванович (1917-2011 рр.) — ветеран війни, працював на заводі «Прогрес». За високі досягнення в праці був нагороджений орденом Леніна. Активіст громадського життя міста і заводу, обирався депутатом Бердичівської міської ради; Орєхов Петро Іванович (1914-1981 рр.) — отримав звання Герой Радянського Союзу за звільнення Бердичева; Петровський Георгій Семенович (1924-1989 рр.) — отримав звання Герой Радянського Союзу за звільнення Бердичева; Ривж Всеволод Езупович (1907-1992 рр.) — отримав звання Герой Радянського Союзу за успішне форсування річки Одер в 1945 р. Активіст ветеранського руху, проводив активну військово-патріотичну роботу з молодим поколінням, працював на заводі «Комсомолець», обирався депутатом Бердичівської міської ради, очолював штаб військово-патріотичної гри «Зірниця» та гри «Орлятко»; Алін Василь Іванович (1914-1998 рр.) — закінчив Чкаловське авіаційне училище. Під час війни неодноразово брав в бомбардуванні військових об’єктів ворога. В серпні 1944 р. йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Перебував на військовій службі до 1958 р. Двадцять років свого життя віддав праці на заводі «Комсомолець». Брав активну участь в громадському житті міста та ветеранському русі; Гусаковський Йосип Іраклійович (1904-1995 рр.) — командир 44-ї гвардійської танкової бригади, яка брала участь у звільненні Бердичева від загарбників. Двічі Герой Радянського Союзу; Огнев’юк Олексій Антонович (1918-2009 рр.) — Під час війни воював на Брянському, Сталінградському, Південному, 4-му Українському та 3-му Білоруському фронтах. Працював в Бердичеві інструктором міського комітету компартії України, завідувачем відділом культури виконкому, секретарем Бердичівської міської ради, директором середньої школи № 2; Томашевський Віктор Іванович (1923-1999 рр.) — уродженець Бердичева. Перебував на фронтах Великої Вітчизняної війни з 1941 р. по 1945 р. Працював в Бердичеві начальником автоколони, начальником автостанції, директором та викладачем автошколи; Удовидченко Віктор Іванович (1913-2000 рр.) — учасник Курської битви, в складі 117-ї гвардійської стрілецької дивізії брав участь у звільненні Бердичева. Працював у Бердичеві вчителем трудового навчання в середній школі № 3; Айвазов Григорій Калустович (1904-1998 р.) — з 1926 р. по 1954 р. служив в Збройних силах. Проводив в Бердичеві виховну роботу серед молоді міста; Личов Данило Іванович (1916-2010 рр.) — брав участь в боях на Малій Землі. В складі 333-го стрілецького полку 117-ї гвардійської стрілецької дивізії брав участь у звільненні Бердичева. Нагороджений п’ятьма орденами і 35-ма медалями; Бреславець Григорій Іванович (1917-2001 рр.) — на військовій службі з 1939 р. по 1960 р. Учасник війни. Нагороджений трьома орденами та медалями. У 1960-1988 рр. працював у Бердичівському військкоматі; Павленко Іван Васильович (1914-2010 рр.) — служив у Збройних Силах з 1936 р. по 1960 р. Брав участь у звільненні Бердичева Бердичівського району. Нагороджений орденами та медалями; Шмонін Іван Омелянович (1916-2002) — учасник війни з червня 1941 р. Воював на 1-му та 2-му Білоруських, Брянському та Прибалтійському фронтах. У січні 1944 р. звільняв Бердичів. З 1946 р. по 1972 р. працював на залізничній станції у Бердичеві; Демиденко Валер’ян Никодимович (1913-2012 рр.) — учасник бойових дій з червня 1941 р. Займав посади командира взводу, роти, батальйону. З 1949 р. по 1952 р. керував Житомирським обласним паливним трестом. З липня 1952 р. по 1971 р. працював на посаді Голови Бердичівського міськвиконкому. За успіхи в розбудові міста нагороджений орденом «Знак пошани» (1966) та Трудового червоного прапора (1971); Євсєєва Клавдія Іванівна (1921-2012 рр.) — на фронтах війни з червня 1942 р. Була санітаркою медичної роти. Брала участь у звільненні Бердичева. Нагороджена орденом Вітчизняної війни І ступеня, двома медалями «За бойові заслуги» та іншими нагородами. З 1960 р. по 1986 р. працювала медсестрою на заводі «Прогрес»; Калинський Микола Іванович (14.10.1917 р.) — у складі 117-ї гвардійської стрілецької дивізії брав участь у звільненні Києва, Житомирщини та Бердичева. Нагороджений 4 орденами та багатьма медалями. 24 роки працював в Бердичівському АТП 11837 завідувачем спец медпунктом; Лівінський Стефан Йосипович (1923-2010 рр.) — брав участь в бойових діях в складі 117-ї гвардійської стрілецької дивізії, яка звільняла Бердичів. З 1954 р. по 1980 р. працював директором Бердичівської автошколи. Нагороджений трьома орденами та 32-ма медалями; Соловйова Антоніна Яківна (1924-2008 рр.) — в складі стрілецьких полків пройшла війну від самого початку до її завершення, виносячи поранених бійців з поля бою. Сама отримала 11 поранень. В складі 117-ї гвардійської стрілецької дивізії брала участь у звільненні Бердичева від німецьких загарбників; Скрипкін Василь Іванович (1925-2006 рр.) — у грудні 1942 р. пішов добровольцем на фронт. Брав участь у звільненні Бердичева. Лише у 1971 р. звільнився з лав Збройних Сил. Працював на різних посадах в місті і Бердичівському районі; Грінблат Абрам Львович (1924-2000 рр.) — народився в Бердичеві. Воював на Воронезькому та 1-му Українському фронтах. Брав участь у звільненні Бердичева. З 1947 р. працював в Бердичівській артілі «Побєда», з 1979 р. по 1988 р. — головний інженер міськпобуткомбінату, з 1988 р. технолог Бердичівського шкіряно-взуттєвого комбінату № 6; Ананьєв Павло Архипович (1914-1999 рр.) — на фронтах війни з 1941 р. Брав участь у визволенні Бердичева. Нагороджений двома орденами і багатьма медалями. Працював у Бердичівському військкоматі в 1949-1951 рр.; Степовий Іван Якович (1923-2010 рр.) — з 1942 р. брав участь в бойових діях проти німецьких загарбників. Перебував в лавах Збройних сил до 1973 р. В 1975-1989 рр. очолював в Бердичеві громадське формування народних дружин; Коваленко Веніамін Дмитрович (1923-2014 рр.) — добровільно пішов на фронт. В складі 117-ї гвардійської стрілецької дивізії брав участь у звільненні Бердичева. Звільнився з лав Збройних Сил в 1948 р. Більше 25 років навчав математики, фізики та електротехніки учнів в Бердичівському професійно-технічному училищі № 4; Жуков Георгій Миколайович (1917-2011 рр.) — учасник бойових дій з 1942 р. Брав участь у звільненні Бердичева, території Польщі, в штурмі Берліна. Після звільнення з лав Збройних Сил у 1956 р. працював на Бердичівському авторемзаводі. Брав активну участь в громадському житті міста, один з засновників ветеранського руху в Бердичеві; Свентіховський Михайло Іванович (1919-2001 рр.) — з перших днів війни перебував на фронті. Воював на Калінінському, Південному, Північно-Кавказькому фронтах. В складі 117-ї гвардійської стрілецької дивізії брав участь у звільненні Бердичева. Працював на відбудові Бердичівського цукрорафінадного заводу, в управлінні трргівлі, доглядачем гідротехнічних споруд; Фенін Микита Васильович (1912-2001 рр.) — на фронтах Великої Вітчизняної війни перебував з 1943 р. В складі 117-ї гвардійської стрілецької дивізії брав участь у звільненні Бердичева. Проживаючи в Бердичеві, брав участь в створенні і роботі Бердичівської міської ветеранської організації; Шабельник Олексій Андрійович (1926-2008 рр.) — учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні з 1943 р., де був поранений. Після закінчення Київського політехнічного інституту в 1956 р. працював в Бердичеві на заводі «Прогрес» на посадах інженера, технолога, начальника цеху, з 1958 р. — головним технологом заводу «Комсомолець», з 1963 р. — директором заводу «Хіммаш» в Коростені, а з 1970 р. — директором заводу «Прогрес» у Бердичеві. Був депутатом Бердичівської міської ради кількох скликань; Коляда Степан Юхимович (1911-2005 рр.) — з перших днів війни на румунському кордоні вступив в бій з ворогом, а далі воював на Сталінградському та Волховському фронтах, брав участь в прориві блокади Ленінграду, в боях на Курській дузі, Брянському, Воронезькому, Центральному і Степовому фронтах. Звільняв місто Бердичів. Був важко поранений на Буковині. Після лікування працював вчителем біології в Чуднівській школі; Євстюфейкін Костянтин Павлович (1919-2007 рр.) — з вересня 1942 р. на фронтах війни. Звільняв місто Бердичів. Звільнився зі Збройних Сил в 1972 р. Працював водієм в Бердичівському районному комітеті компартії; Комісаров Костянтин Олексійович (1920-2002 рр.) — в складі 117-ї гвардійської стрілецької дивізії брав участь у звільненні Бердичева. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня та багатьма медалями. В мирний час працював на цукрорафінадному заводі та на інших підприємствах Бердичева; Лаврентьєв Іван Дементійович (1925-2010 рр.) — брав участь у звільненні населених пунктів Житомирщини, в штурмі Берліна, 17 років працював вчителем допризовної підготовки юнаків, є одним із засновників міської організації ветеранів; Ткачук Антон Савович (1922-2007 рр.) — пройшов з боями всю Україну, Німеччину, Болгарію, Чехословаччину, був командиром зенітно-артилерійського полку, нагороджений багатьма орденами та медалями. В мирний час працював бухгалтером та директором Бердичівської швейної фабрики. У 1976 р. нагороджений орденом Трудового червоного прапору; Борисюк Микола Кіндратович (1919-2014 рр.) — воював на Кримському, Сталінградському та Степовому фронтах. Звільняв Україну, Польщу, брав участь в штурмі Берліну. Має багато нагород. В мирний час працював вчителем в школах міста та району, директором середньої школи № 17; Железняк Сергій Сергійович (02.10.1930 р.) — під час війни працював на військовому заводі, перебував в Збройних Силах з 1946 р. по 1977 р. Довгий час працював в Бердичеві секретарем товариства «Знання». Нині очолює Бердичівську міську організацію ветеранів.
Своїм ратним подвигом в роки Великої Вітчизняної війни і трудовими досягненнями в післявоєнний період старше покоління заслужило всенародну повагу і визнання. Воно й тепер є прикладом відповідальності за долю своєї Батьківщини, терпіння і мужності перед лицем не простих проблем сьогодення.
Враховуючи особливі заслуги ветеранів перед Батьківщиною, ще в далекому тепер 1974 р. при Житомирському обласному госпіталі інвалідів війни, який працював в Бердичеві, була створена Рада діяльності ветеранів війни. Бердичівська міська організація ветеранів була створена 14 лютого 1987 р. за ініціативи ветеранської громадськості міста на Першій Установчій конференції ветеранів війни і праці. У місті було створено 90 первинних ветеранських організацій на підприємствах, установах і організаціях, навчальних закладах і 5 — за місцем проживання при ЖЕКах.
Першим головою ради Бердичівської міської організації ветеранів було обрано Віктора Івановича Томашевського, а після його смерті — з грудня 1999 р. до жовтня 2007 р. міську організацію ветеранів очолював Іван Дементійович Лаврентьєв, який пішов з цієї посади на заслужений відпочинок за станом здоров’я. У жовтні 2007 р., на VІІІ звітно-виборній конференції головою міської організації ветеранів було обрано активного організатора — Сергія Сергійовича Желєзняка, який очолює організацію ветеранів і донині.
Ветерани брали участь в факельній ході на честь Дня Перемоги, проводжали з побажаннями успішної військової служби призовників для служби в Збройних Силах в приміщенні Бердичівського військкомату.
23 жовтня 1999 р. при раді ветеранів міста було створено групу однополчан 117-ї гвардійської Бердичівської стрілецької дивізії, яка звільняла місто Бердичів в 1944 р. Головою цієї групи був обраний Павленко Іван Васильович, який в роки війни командував підрозділом гаубичної артилерії цієї дивізії. До складу групи входили як колишні однополчани 117-ї гвардійської Бердичівської стрілецької дивізії, так і окремі воїни інших підрозділів: Павленко Іван Васильович, Лівінський Стефан Йосипович, Калинський Микола Іванович, Коваленко Веніамін Дмитрович, Скрипкін Василь Іванович, Зарбушев Василь Іванович, Євсеєва Клавдія Іванівна, Бреславець Григорій Іванович, Подужний Василь Климович, Прокопенков Єгор Микитович, Ковтун Михайло Архипович, Ремізов Василь Іванович та Михальський Євген Романович. Саме ці ветерани високо підняли планку в питанні патріотичного виховання молодого покоління.
Нині традицію патріотичної роботи з молоддю продовжують такі ветерани війни і Збройних Сил: Демиденко Іван Іванович, Маматов Петро Павлович, Привалов Іван Терентійович, Кравчук Михайло Іванович, Ярулов Рустам Зіятович, Шевельов Анатолій Васильович, Ященко Володимир Миколайович, Кнап Адам Романович, Кузьменко Олександр Григорович, Пузиренко Григорій Іванович, Рижак Микола Володимирович, Сергієнко Віталій Григорович та Шевчук Альфред Сергійович.
Рада ветеранів, комітети і волонтерський центр налагодили і підтримують постійно вже багато років тісний зв’язок з міською радою і її виконавчим комітетом, зокрема з нинішнім міським головою Василем Костянтиновичем Мазуром, його заступниками з гуманітарних питань Іваном Омеляновичем Демусем, який нині вже працює директором Бердичівського коледжу економіки, промисловості та права, і нинішнім — Валентиною Василівною Адаменко, зі службами міськвиконкому, управлінням освіти і науки, міським товариством сприяння оборони України, управлінням праці та соціального захисту населення, товариством Червоного Хреста, Територіальним центром, військкоматом, військовою частиною, окремими керівниками підприємств та організацій.
Тісна взаємодія і порозуміння з адміністрацією міста, конкретна і реальна їх допомога надавали і надають наснаги правлінню міської організації ветеранів ще більше працювати для ветеранів.
Так, декілька років підряд, за рішенням сесії Бердичівської міської ради та її виконавчого комітету, рада ветеранів міста видавала пільгові талони в міську лазню ветеранам, пенсіонерам усіх категорій, у яких в помешканнях відсутні комунальні зручності — ванна та гаряча вода. Щоквартально пільгові талони отримували від 500 до 700 ветеранів і користувались ними при відвідуванні лазні при оплаті лише 50% вартості вхідного квитка, а різницю — покривала міська влада за рахунок бюджету міста. Не було такого випадку, щоб було відмовлено кому-небудь з ветеранів в отриманні такого пільгового талону.
За ініціативою міського голови В.К. Мазура та за допомоги міської організації ветеранів силами міської фільмотеки управління освіти і науки було записано на диски спогади 78 учасників бойових дій Великої Вітчизняної війни. Ця важлива робота було виконана директором міської фільмотеки Рущицем Альфредом Анатолійовичем. Диски з записами спогадів були безкоштовно вручені кожному з ветеранів, передані на зберігання до Музею історії міста Бердичева та міській організації ветеранів.
Міський голова В.К. Мазур, його заступники, служби міськвиконкому, депутати Бердичівської міської ради надають конкретну допомогу людям похилого віку. Так, до 65-річчя визволення України депутат Бердичівської міської ради Микола Миколайович Гапчук купив трьом ветеранам і розрахувався за виконану роботу по заміні санітарно-гігієнічного устаткування в квартирах Миколи Івановича Калинського, Миколи Артемовича Коробова, Таїсії Захарівни Четвертних. Придбав за власні кошти продуктові набори визволителям і сам особисто, на своєму автомобілі розвіз їх і вручив 53-м ветеранам війни. Він підтримав ветеранів не лише матеріально, але й морально, адже для ветеранів важливо те, що про них не забувають, їм потрібна увага і шана в їх поважному вже віці.
Не байдужими були до проблем ветеранів і надавали їм посильну матеріальну та моральну допомогу директори та голови ветеранських організацій підприємств, установ та організацій. Посильну допомогу міській ветеранській організації нині надають також Народний депутат Верховної ради України Олександр Васильович Ревега, керівник ТОВ «Нове тисячоліття» Олександр Миколайович Нехворовський, голова міського профспілкового комітету профспілки працівників освіти та науки Ангеліна Микитівна Цвєткова, а також директор професійно-технічного училища № 4 Вадим Едуардович Клімов.
Усі школи, без винятку, доглядають могили загиблих воїнів-визволителів на міському військовому кладовищі.
Ветерани Великої Вітчизняної війни, зустрічаючись з школярами, діляться своїми спогадами про ті страшні дні війни, про боротьбу з ворогом, про жахи, які вони достойно пережили.
Вшановують в Бердичеві до Дня Перемоги і пам’ять про Героїв Радянського Союзу, які проживали в місті — Валентина Михайловича Шеверіна, Всеволода Юсуповича Ривжа, Григорія Миколайовича Найдіна, Василя Івановича Аліна та Франца Яковича Кучерова. За ініціативою міської влади на будинках, у яких проживали Герої Радянського Союзу ще у 2010 р. було офіційно встановлено меморіальні дошки. Щороку напередодні Дня Перемоги біля кожної з цих меморіальних дощок проводяться урочисті заходи, збираються десятки бердичівлян, серед яких і ветерани, і молодь, лунають урочисті марші та пісні Перемоги.
У Бердичеві завжди шанували і шануватимуть справжню Велику Перемогу, а ветеран Великої Вітчизняної війни залишиться героєм на всі часи — для усіх поколінь бердичівлян.