МАННА, и, жін.
1. За біблійною легендою — їжа, що
падала євреям із неба під час їх мандрівки по пустелі.
♦ Манна небесна (з неба) — про те, що дасться
легко, без зусиль. Успіхи передовиків — не манна небесна,
вони з надхмарних висот не падають (Радянська Україна, 6.I
1961, 2); А поки що, дорогі брати й сестри, не сидіть
склавши руки, не очікуйте манни з неба (Дмитро Бедзик,
Дніпро.., 1951, 18); Як манни небесної [з неба] чекати
(ждати, бажати і т. ін.) — дуже сильно чекати,
бажати когось, чогось.
2. спец. Застиглий сік деяких рослин (ясена, тамариксу та ін.), що вживається як їжа або ліки.
3. діал. Молоко. Треба було добре глядіти маржину од гадини, звіра і од відьом, які всякими способами потягали манну з корови (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 332).