в означеннях
Тлумачення, значення слова «хропіння»:

ХРОПІ́ННЯ, я, сер. Дія за значенням хропіти, хропти і звуки, утворювані цією дією. Йон зупинивсь. На нього тхнуло теплом з піддашшя, а з-під білих ряден почулося сонне сопіння та хропіння (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 241); Химка давно вже спала, хропучи у своїй хатині. Хоча було ще тільки десять годин, але те хропіння таке враження робило, мовби вже було дуже пізно (Борис Грінченко, II, 1963, 47); Мов крізь сон, він чув дике верещання Гюлле, плескіт води, гупання, коняче жахливе хропіння і крик людини... (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 146); Близнята рвонули до себе рожни, вихопили їх, підняли на Матвія, а він навіть арапника не підняв, щоб оборонитися, тільки приклав долоні до рота — І з-під них сумовито-моторошно натужило вовче виття. Булані від несподіванки в хропінням звелися на диби (Михайло Стельмах, I, 1962, 95); Всюди смертельне хропіння, крик, рев роздирали небеса (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 183); — Ой, рятуйте, рятуйте!.. — Невістка кинулась мерщій до людей, а тим часом Кононишин голос робився все тихшим і перейшов у хропіння (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 327).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 155.

Коментарі (0)