РУСЬКА ЗЕМЛЯ — термін, що вживався в середньовічних джерелах на позначення: 1) території Київ. д-ви 10—13 ст. та її наступників у 13—15 ст.; 2) істор. ядра Русі в Середньому Подніпров’ї; 3) населення відповідних регіонів.

Уперше зустрічається в русько-візант. договорі 911 на позначення д-ви і території, підвладної київ. кн. Олегу. Треба гадати, упродовж 10 ст. територіально поняття "Руська земля" не виходило за межі власне Києва з околицями. Значення Р.з. як Середнього Подніпров’я розвинулося не раніше рубежу 10—11 ст. і стало наслідком колонізаційних процесів та держ. освоєння території в правління київ. кн. Володимира Святославича. У давньорус. джерелах (літописах) це значення зберігається до монгол. завоювання на позначення Пд. Русі у протиставленні до ін. територій Сх. Європи, підвладних рус. князям. У деяких випадках "Руською землею" літописи називають лише Київську землю. Разом із тим з рубежу 11—12 ст. існує й т. зв. широке значення Р.з. як позначення взагалі всіх східнослов’ян. земель.

Толочко О.П.

1. Насонов А.Н. «Русская земля» и образование территории Древнерусского государства. М., 1951
2. Генсьорський А.І. Термін «Русь» (та похідні) в Древній Русі в період формування східнослов’янських народностей і націй. В кн.: Дослідження і матеріали з української мови, т. 5. К., 1962
3. Рыбаков Б.А. Политическое и военное значение южной «Русской земли» в эпоху «Слова о полку Игореве». В кн.: Вопросы географии: Историческая география России. М., 1970
4. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. К., 1985