Володимир Гірняк народився 2 жовтня 1977 року (на День вчителя) у Львові, в сім’ї освітян. Дідусь і бабуся Володимира були вчителями. Батько на той час працював викладачем економіки в Українському поліграфічному інституті, а зараз завідує кафедрою менеджменту в цьому ж навчальному закладі, який, щоправда, змінив статус і назву і став тепер Українською академією друкарства. Мати — викладає економіку і статистику в Українському будівельному технікумі.
Родина Гірняків плекає не лише освітянські традиції. Старше покоління Гірняків має тісні зв’язки з греко-католицьким середовищем, адже двоє прадідів пана Володимира були священиками. Один з них мав парафію у селі Чемеринці Перемишлянського району на Львівщині. В цьому селі, до речі, народився нардеп Петро Писарчук. «Мій прадід у 56 чи 57 році його хрестив», — розповідає Гірняк.
Особистість Володимира Гірняка значною мірою формувалася під впливом родинних традицій і авторитету старших у сім’ї. Володимир до 7 років виховувався вдома, після чого його віддали навчатися у школу, в якій вчителювали його дід і бабця, і яку свого часу закінчила його мати, а пізніше — й сестра. Вчився Гірняк добре, особливо любив українську мову та літературу, англійську мову. Закінчив школу на самі п’ятірки. Щоправда поведінка дозволяла бажати кращого, хоча, можливо, пан Гірняк з висоти нинішніх років є занадто вимогливим до себе в дитинстві. Бо особливих проблем для батьків він таки не створював. Були якісь порушення, але вони такі звичайні для хлопця...
«8-9 класи – це шкільні бійки. Я в той час займався східними єдиноборствами. Не можу сказати, що я був поганим учнем. З успішністю у мене було все гаразд. А щодо поведінки, то виникали ті чи інші проблеми. Батьків до школи викликали».
Так продовжувалося до 10 класу, коли нарешті Володимир, як він каже сьогодні, «усвідомив, що пора змінюватися». Тоді ж він вирішив, що стане юристом.
ІІ.
Як стверджує Гірняк, вибір майбутньої професії він здійснив передусім під впливом діда, який мріяв про кар’єру юриста, проте не склалося, а отже бажав, щоб онук реалізував його мрію.
«У довоєнні часи дід закінчив два курси юридичного факультету Львівського університету, але потім прийшла радянська влада. Оскільки дідусь був сином священика, юридичну кар’єру він не зміг продовжити, тому перекваліфікувався і все життя пропрацював філологом. Українець, який все життя викладав російську мову та літературу».
Але припускаємо, що цьому посприяло й те, що в другій половині 90-х рр. професія юриста, поряд з професіями економіста, набула небувалого престижу у нещодавно створеній державі. Україна відчувала кадровий голод перш за все у цих сферах.
Отож, склавши досить складі вступні іспити і витримавши конкурс із 5 абітурієнтів на одне місце, в 1994 році Гірняк став студентом юрфаку Львівського університету.
"Юридичний факультет мені дуже багато дав. Якби я зараз поступав, або коли моя дитина схоче поступати, то я радитиму саме на юридичний, тому що там надзвичайно потужні, фахові викладачі. І мені зараз приємно просто зайти на факультет і побачити їх".
Університетські роки Гірняка насичені не лише навчанням, яке, як відомо, на юрфаці є доволі складним: якщо хочеш стати справжнім спеціалістом, доводиться «зубрити» набагато більше, ніж історикам, філологам чи журналістам. Студент Гірняк, проте, знаходить час для не менш активних занять громадською і науковою роботою.
Активна громадянська позиція в ті роки була майже нормою життя всього українського суспільства, змінивши апатію і байдужість, що панували в суспільстві в останні роки існування СРСР. Звичайно, що студентська молодь на цьому тлі виділялася особливим бажанням творити нову дійсність.
У 1996 році Гірняк вступає до Об’єднання студентів-правників і стає його активним членом. Як «студент-правник», він приймає участь у різноманітних наукових конференціях, «круглих столах», особливо модних на той час всіляких дебатах, а також у безлічі інших акцій.
ІІІ.
Після одного з виступів у ток-шоу на обласному телебаченні Володі Гірняку зателефонував тодішній голова ЛОО НРУ Олекса Гудима і запропонував юнакові спробувати себе в політиці.
"Гудима зателефонував мені додому і запропонував з ним зустрітися. Мені тоді було 19 років. Він сказав, що бачить мене в майбутньому депутатом міської ради. Я це сприйняв скептично. Потім він мені неодноразово це пропонував, а я відмовлявся. Але врешті-решт вирішив спробувати".
Так почалася політична кар’єра студента-правника Гірняка. У 1997 році він вступив до лав НРУ і вже наступного, 1998, року взяв участь у виборах до міської ради Львова по 46 мажоритарному округу Львова.
"В мене був досить складний округ — Знесіння, Рогатка — але зібралася прекрасна команда і мені вдалося перемогти".
Депутатом міської ради того року також вперше став тоді ще маловідомий безпартійний бізнесмен Андрій Садовий. І Гірняк, і Садовий увійшли до блоку „Наше місто”. Обидва працювали в комісії з економічної політики міської ради.
Взагалі 1998 рік був багатий на події в житті Гірняка. Одразу ж після виборів Володимир Гірняк, як юрист-студентський активіст, проходить тримісячне стажування у парламенті Канади.
"Стажування я проходив в міністра фінансів Канади, в Оттаві. Коли я повернувся, досить важко було увійти в ритм роботи міськради, бо вона була вже сформована і усі комісії поділені. Але з тих часів у мене залишилося багато хороших спогадів".
До навчання і депутатських обов’язків тоді ж додалося і ще одне важливе навантаження — Гірняка запрошують на роботу в компанію «Галицькі інвестиції». Посаду помічника юриста в компанії Гірняку офіційно запропонував обійняти її юрист Тарас Бурган, який сьогодні є радником міського голови Львова Андрія Садового. Бурган через два-три місяці переїхав до Києва. З цього моменту Гірняк працював майже рік повноправним юристом «Галицьких інвестицій». Найвірогідніше, як ми припускаємо, ініціатива запрошення Гірняка на роботу в «Галицькі інвестиції» належить безпосередньо Андрію Садовому, який де-факто контролював її діяльність. Молодий і здібний юрист справив позитивне враження на Садового і той запросив його до тіснішої співпраці. Коляборація з Садовим тривала до 2002 року і не тільки у бізнесовій діяльності, а також в політиці.
Вже наступного, 1999 року, Володимир Гірняк пристає на пропозицію Садового взяти участь у новому проекті — створенні Фонду розвитку міста. Гірняк стає заступником директору Фонду і займається реалізацією гуманітарних проектів.
Цього ж року Гірняк і Садовий вступають в лави ПРП.
"Тоді почалися дуже складні процеси в Русі, відбувся розкол. Фактично, партія поділилася на два крила і мені, тоді ще зеленому і недосвідченому політику, було важко цей весь процес сприймати. Емоції взяли гору, я не міг змиритися з тим, що група людей, які колись працювали разом, можливо, навіть з об’єктивних причин, розділилася. В 1999 році я ще був членом НРУ, а Садовий — безпартійний. Ми тоді прийняли рішення влитися в ПРП. І фактичною я до 2002 року був членом ПРП".
Останньою віхою у співпраці Гірняка і Садового стали вибори до міської ради Львова у 2002 році, на яких їх обох спіткала невдача: Андрій Садовий став лише третім на фініші виборчої кампанії на мера Львова, а створена для його підтримки команда кандидатів в міські депутати «Наша Україна — Наш дім», координатором якої був Володимир Гірняк, з тріском програла вибори і не провела до міської ради жодного депутата.
Гірняк не поснює причин появи прохолоди в своїх стосунках із Садовим. Як він сам каже, до цього етапу в своєму житті він зараз підходить філософськи:
«Той досвід, який я отримав і та школа, яку я пройшов, працюючи разом з Садовим, є важливим. І хоч наші шляхи розійшлися, але я за цим абсолютно не шкодую. Було багато як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. Я вважав, що Садовий має багато хороших якостей, як людина і шаную його за це. Але я ще в 2001-2002 році абсолютно відверто говорив про те, що з його якостями, з його схильностями, з його характером досить важко бути публічною особою. Стосовно організаторських якостей, якостей бізнесмена, керівника – питань нема. Садовий ідеально робить певні речі, але бути публічною особою йому складно. На сьогодні я і далі поважаю його як особистість, але вважаю, що на посаді міського голови йому складно працювати, тому що цю посаду має займати публічний політик. Це моя позиція».
ІV.
Кінець ділових і партнерських стосунків з Садовим і поразка на виборах на певний час породили в Гірняка апатію до політики і громадської діяльності. У 2002-2005 рр. він зосереджується на бізнес-проектах. Однак і в бізнесі виявилося не все так просто, якщо робиш щось самостійно і не маєш за собою потужної підтримки. Декілька спроб знайти себе в нових бізнес-проектах завершилися нічим (касетони, Кіномакс). Нарешті в 2004 році Гірняк вирішив заснувати власну юридичну фірму і свій власний бізнес. Так з’явилася на світ «Юридично-інвестиційна компанія «Правосвіт», в якій Гірняк займає посаду генерального директора. Наступного року Гірняк засновує ТзОВ «Житлово-будівельна компанія», яка займається виготовленням керамзитових і піноблоків. Отож сьогодні Гірняк сміло говорить, що реалізував себе як бізнесмен. Надійними соратниками у починаннях Володимира Гірняка виступають його давні друзі: Андрій Скоп, Віталій Гуменюк, Юрій Бобак
«Я абсолютно не переживаю, що хтось мені скаже, що в міську раду я пішов для того, щоб заробляти гроші — не без гордості говорить він .— В мене надзвичайно хороша команда. Це мої партнери і друзі, з якими мені дуже приємно працювати. На сьогоднішній день я можу в цьому приватному бізнесі буди завантаженим 1/3 часу. Тому що я знаю, що на них можна покластися. А решта часу я можу приділяти тим моментам, які мені подобаються».
А займатися політикою Гірнякові подобається значно більше, ніж бізнесом.
«Політика як наркотик. Коли людина нею займалася, то досить важко відійти від цього. По-друге, я на власному досвіді переконався, що політикою займатися набагато цікавіше, ніж бізнесом. Бізнес має бути, щоб людина себе незалежно почувала і мала фінансове підґрунтя. Але коли в політиці ти робиш певні кроки, то бачиш, що можна отримати той чи інший результат».
Повернення у львівську політику Гірняка стало можливим завдяки відновленню контактів з Олексою Гудимою і Юрієм Кужелюком.
«Відверто кажучи, я всі ці роки переживав свій розрив з людьми, які мені в житті багато помогли – з паном Гудимою і паном Кужелюком. Це люди ще студентом затягнули мене в політику, а це дало мені можливість обрости певними контактами і зреалізувати себе. У 2004 році в нас відбулося відновлення стосунків. Я зрозумів, що у свій час поступив неправильно. І я їм відверто це сказав».
Цього ж року Гірняк вступає в лави УНП і через певний час очолює Шевченківську районну організацію Львівської міської організації партії.
«Це, фактично, були ті ж люди, які запрошували мене в Рух, тобто, реально я повернувся до них. І там я зустрів дуже багато друзів, з якими свого часу перетинався і тепер ми прекрасно працюємо. Це абсолютно нормальне здорове середовище, яке об’єднує людей-прагматиків з нормальною ідеєю».
За партійним списком УНП Володимир Гірняк цього року був вдруге обраний депутатом Львівської міської ради. Він – секретар фракції УНП, член земельної комісії і, як депутат, відповідає по партійній лінії за роботу з виборцями Шевченківського району Львова.
Енергії і життєвого оптимізму Володимиру Гірнякові сьогодні не бракує. Юрист, бізнесмен, політик, депутат Львівської міської ради — він знаходить у своєму житті час на те, щоб серйозно займатися вихованням своєї трирічної донечки, яку любить безмежно. В його житті також поважне місце займає футбол, в який він грає, як мінімум, раз в тиждень. Він віддає перевагу активному відпочинку в Карпатах. Любить читати. Каже, що улюбленими книгами на сьогодні є твори Паоло Коельо, «Фінансиста» Драйзера та «12 стільців» Ільфа та Петрова. Слухає «Ламу», «Океан Ельзи» та «ВВ». І головне, навколо Гірняка сьогодні надійне коло друзів, і старших, і його ровесників, готових в будь-яку хвилину протягнути йому руку допомоги.
Гірняк Володимир Олегович народився 2 жовтня 1977 року у Львові, в сім’ї освітян
1984-1994 — СШ № 63 м. Львова
1994-1999 — ЛНУ ім. Івана Франка, юридичний факультет
1998 — 3-х місячне стажування в парламенті Канади
1998 — ВАТ „Галицькі інвестиції”, помічник юриста, юрист.
1998-2001 — Фонд розвитку Львівщини, заступник директора
2004— по сьогодні — ТзОВ «Юридично-інвестиційна компанія «Правосвіт», засновник, генеральний директор
2005 — засновник ТзОВ «Житлово-будівельна компанія».
1996-1999 — член Об’єднання студентів-правників юридичного факультету університету
1997-1999 — член НРУ
1999-2002 — член ПРП
2005-по сьогодні — член УНП, член проводу ЛОО УНП
2005-2006 — голова Шевченківської районної організації м. Львова УНП
1998-2002 — депутат Львівської міської ради третього демократичного скликання, обраний у № 46 від блоку «Наше місто»
2006 — депутат Львівської міської ради п’ятого демократичного скликання, секретар фракції УНП, член комісії землевпорядкування.