Великий перепис птахів. Хто такі бьордвотчери та як вони допомогли перерахувати пташине населення Європи
На початку грудня в Європі презентували друге видання «Атласу гніздових птахів». Попри майже цілковиту відсутність уваги до нього з боку широкого загалу, вихід цієї книги — безпрецедентна й важлива подія.
По-перше, атлас став найбільш вичерпним й актуальним джерелом інформації про популяції птахів, що гніздяться в Європі. В буквальному сенсі цього слова він буде настільною книгою професійних орнітологів, а також усіх, хто цікавиться птахами та їхньою охороною впродовж наступного десятиліття.
По-друге, створення атласу стало результатом одного з наймасштабніших проєктів громадянської науки (citizen science). Це означає, що важливу роль у ньому зіграли люди, які не займаються наукою професійно. Йдеться про бьордвотчерів — ентузіастів, що спостерігають за птахами у природі заради задоволення чи «спортивного інтересу». Без них цей проєкт був би неможливим, адже професійних орнітологів недостатньо, щоб зібрати всю інформацію на величезній території Європи.
Охопити всю Європу
Людям, які не цікавляться зоологією, може видатися дивним той факт, що навіть у XXI столітті ми все ще недостатньо добре знаємо, які тварини населяють нашу планету. Лише цього року в Австралії були відкриті нові види сумчастих, а біля узбережжя Мексики, можливо, новий вид китів. І це не кажучи про комах та інших безхребетних, серед яких невідомими науці досі залишають не лише види, а й цілі роди (більші систематичні групи організмів).
Разом із тим, відкрити новий вид птахів у Європі зараз практично неможливо, адже тут їх досліджують давно й добре, а великих масивів незайманої природи в цій частині світу майже не лишилося. Але їхні ареали — території, де птахи мешкають — змінюються, так само як змінюється чисельність популяцій. Деякі з них зовсім зникають, але з’являються нові — прибульці з інших куточків світу.
Науковці, звісно, знають про всі ці процеси, але досі вони не мали цілісної картини «пташиного населення Європи»: де саме поширений кожен вид птахів, де накреслені межі його ареалу та яка його чисельність. А без такої картини вкрай складно побачити загальні тенденції, зрозуміти, наскільки успішною була охорона того чи іншого виду, та планувати цю охорону надалі.
Тому у 2011 році група європейських орнітологів вирішила створити атлас гніздових птахів Європи. Це книга, яка містить карти Європи, розбиті на квадрати. Щодо кожного виду птахів можна побачити, чи гніздує він на цьому квадраті, і якщо так, то яка його там чисельність.
Попереднє видання цього атласу (Atlas of European Breeding Birds, EBBA1) вийшло у 1997 році та ґрунтувалося на даних, зібраних ще у 1980-их роках. Оскільки клімат стрімко змінюється, сільське господарство розвивається, ліси вирубуються, міста розростаються, створюються заказники та заповідники, отже, інформація в першому атласі очевидно застаріла.
Потрібні волонтери
Щоб створити такий атлас, потрібно «ногами» обстежити кожен квадрат і порахувати пташок у певній його частині. Порахувати кожну, звісно, неможливо, але, маючи інформацію про одну ділянку, шляхом розрахунків можна зробити висновки про цілий квадрат.
Таких квадратів — понад 5 тисяч, із них тільки в Україні — 280. Частину з них треба відвідати декілька разів. У жодній країні просто немає такої кількості професійних орнітологів, щоб упродовж кількох років зібрати всю необхідну інформацію за допомогою польових досліджень.
На щастя, в багатьох країнах Європи є потужний рух бьордвотчерів. Це люди, які не займаються дослідженням птахів професійно, але цікавляться ними: вміють розрізняти зовні та за голосами, знаходять їх у дикій природі, спостерігають і фотографують.
Саме такі ентузіасти взяли на себе головну роботу зі збору польових даних. Тут слід додати, що всі учасники проєкту брали в ньому участь як волонтери. Хоча спонсори, а в деяких країнах і уряди, покривали витрати на експедиції. Загалом до збору польової інформації долучилися близько 120 тисяч людей — переважно аматорів.
«У Німеччині, наприклад, на один квадрат розміром 50 на 50 кілометрів було 40 бьордвотчерів. Завдяки цьому вони змогли поділити його на менші квадрати й скласти більш детальні карти для своєї країни», — розповідає орнітологиня Ганна Кузьо із Західноукраїнського орнітологічного товариства, яка теж брала участь у проєкті.
Але в Україні — одній із найбільших за територією країн Європи із доволі погано вивченою фауною — участь в проєкті взяли лише близько сотні людей. Це означає, що на одному квадраті працювала одна людина, а іноді — одна людина на кількох квадратах.
Бьордвотчінг в Україні
Насамперед це пояснюється тим, що 7 років тому, коли починався польовий облік, бьордвотчерський рух в Україні був майже не розвинений. Тому інформацію збирали здебільшого професійні орнітологи.
Але ситуація стрімко змінюється. Останніми роками Україна пройшла шлях від лічених ентузіастів до чималої бьордвотчерської спільноти.
Орнітологиня Наталя Атамась із Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАНУ, яка також брала участь у роботі над атласом, розповідає, що бьордвотчери сьогодні є майже по всій Україні, здебільшого у великих містах. Один із великих осередків — Львів. Чисельність його зросла завдяки потужній спільноті професійних орнітологів.
Значну роль в розвитку бьордвотчерського руху зіграв проєкт BirdID, започаткований Університетом Норд (Nord University, Норвегія). У його межах українські фахівці, серед яких були Наталя Атамась та Ганна Кузьо, вчили усіх охочих розрізняти види птахів, а також давали основи інших навичок, якими має володіти бьордвотчер.
Якби збір інформації для атласу відбувався тепер, то в Україні точно знайшлося б значно більше людей, готових долучитися до такої роботи.
Птахи єднають
Мала кількість волонтерів була не єдиною складністю для України в цьому проєкті.
Українська орнітологічна спільнота традиційно представлена кількома групами за географічним принципом. Умовно можна виділити київську, харківську, львівську та південну. Дослідники здебільшого працювали кожен у своєму регіоні й не мали особливих стимулів та можливостей виходити за його межі.
Така часткова ізоляція, по-перше, шкідлива для самої науки. А по-друге, вона призвела до того, що велика частина України (зокрема центральні регіони) донедавна залишалася «білими плямами» в орнітологічному аспекті.
Проєкт з підготовки атласу об’єднав українських орнітологів. На цьому наголошують всі учасники проєкту, з якими вдалося поспілкуватися.
Ключову роль у цьому об’єднанні (а фактично, у тому, що Україна взагалі взяла в ньому участь) зіграв Ігор Горбань — орнітолог зі Львова, який активно розвивав аматорський рух і добре відомий своїми науковими працями далеко за межами України. Від самого початку він був координатором проєкту в Україні, але у 2017 році помер. Після цього координування взяла на себе Тетяна Кузьменко з Українського товариства охорони птахів (УТОП).
Суперкнига
«Матеріальний» результат роботи багатьох тисяч науковців та ентузіастів — це книга, про яку варто розповісти окремо.
На її тисячі сторінках зображені сотні різноманітних карт, які показують поширення того чи іншого виду птахів, а також як його ареал змінився від часу виходу першого атласу. Понад пів тисячі ілюстрацій для неї виконали 46 художників з різних країн — теж, до речі, на громадських засадах. Також тут є розповіді майже про всі види європейських птахів.
Авторами другого «Атласу гніздових птахів Європи» зазначені 12 людей — науковці, які доклали найбільше зусиль до проєкту.
Придбати книгу можна за 90 євро — хоча проєкт некомерційний, саме видання книги потребує витрат. Але приблизно за рік всі зібрані дані з’являться у відкритому доступі в інтернеті.
Що відбувається з пернатими Європи
Наталя Атамась поки чекає, коли придбаний нею в Європі примірник нового атласу доставить «Укрпошта». Але каже, що попередні висновки можна вже робити з доповідей, які пролунали на презентації видання.
Усього в Європі гніздують 596 видів птахів. Порівняння з першим атласом показує, що чисельність 35% видів збільшилася, а 25% — зменшилася. П’ять видів за цей час зникли, але з’явилися чотири нові. Непогано почуваються види, що мешкають у лісі та внутрішніх водоймах. А гірські види й ті, що живуть на відкритих просторах, навпаки — значно гірше. Дуже помітно, що охорона птахів дає позитивні результати.
Деякі тенденції були цілком передбачуваними, їх нескладно пояснити. Наприклад, ареали більшості видів переміщуються на північ із середньою швидкістю один кілометр на рік. Для окремих видів це означає, що межі їхніх ареалів з 1980-их років змістилися на сто і більше кілометрів. Очевидно, головну роль у цьому процесі відіграє глобальне потепління, хоча й інші фактори (такі, як зміна природного середовища) нікуди не зникли.
Але водночас є багато видів, чиї ареали рухаються навпаки — у південному напрямку. І це вже пояснити дещо складніше. Щоб зрозуміти причини зміни ареалу або чисельності виду в кожному конкретному випадку, потрібно досліджувати його глибше.
Україна позбувається «білих плям»
Для України цей проєкт навіть важливіший, ніж для багатьох інших країн. Хоча наша країна брала участь у підготовці першого атласу, але тоді вдалося зібрати інформацію про «пташине населення» лише для частини території, крім того, були питання до якості даних. Значна частина нашої території залишилася «білою плямою».
Але друге видання містить достовірну і перевірену інформацію про всю території країни — які саме види мешкають там чи там і яка їхня чисельність. Нічого подібного в наших орнітологів досі не було. Це певна точка відліку, яка дозволяє відстежувати не лише тенденції, цікаві для науковців, але є сигналом і для природоохоронців: де і які види треба охороняти вже сьогодні, а які, на жаль, уже пізно.
Вони живуть поруч із нами
Завдяки атласу тепер ми знаємо, що в Україні гніздують 276 видів птахів.
У 2017-му були зареєстровані три нові для нашої країни види. Це єгипетська чапля, шуліка рудий та фламінго рожевокрилий.
Україна лишається осередком для видів, чисельність яких в інших європейських країнах скорочується або вони там зникли, — мухоловки білошийої та очеретянки прудкої. Це європейські ендеміки — види, які не мешкають більше ніде у світі.
На основі даних, зібраних для європейського атласу, УТОП підготував український національний атлас гніздових птахів, як це зробили інші країни. Він майже готовий і, як запевняють в УТОПі, буде виданий у 2021 році. На відміну від європейського видання, де найсвіжіші дані датуються 2018 роком, у національний атлас оновлення вносилися аж до вересня цього року.