Організація НАТО з наукових досліджень і технологій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
NATO Research and Technology Organisation
Організація НАТО з наукових досліджень і технологій
NATO RTO.gif
Логотип організації
Абревіатура RTO
Заснування 21 листопада 1996
Розпущена 30 червня 2012
Тип Наука і техніка
Штаб-квартира Нейї-сюр-Сен, Франція
Членство 24 країни
Офіційні мови англійська, французька

Організація НАТО з наукових досліджень і технологій[1] (англ. NATO Research and Technology Organisation; фр. Organisation pour la Recherche et la Technologie OTAN) — науково-технічний центр НАТО, який працював у сфері кооперативних наукових досліджень та обміну технічною інформацією між 26 країнами-членами і 38 партнерами Організації Північноатлантичного договору. До розформування був одним із найбільших науково-технічних центрів у світі: налічував більше 3000 тис. учених та інженерів. Організація відображала широкий спектр досліджень: проводилися різного роду семінари, симпозіуми, форуми та інші науково-технічні заходи, на яких дослідники могли зустрічатися і обмінюватися знаннями і досвідом.

Історія[ред. • ред. код]

Організація була заснована у 1998[2] році в результаті злиття двох окремих груп: AGARD — консультативної групи аерокосмічних досліджень — і Defence Research Group — групи у галузі оборонних досліджень. Безпосередньо організація була підпорядкована CNAD — консультативному органу НАТО з озброєнь — і Військовому комітету НАТО.

Структура[ред. • ред. код]

За ієрархією структура організації мала декілька рівнів: 1-й — Рада з досліджень і технологій, 2-й — рівень експертів, 3-й — рівень технічних груп.

Рада з досліджень і технологій[ред. • ред. код]

Рада з досліджень і технологій — найвищий керівний та координаційний орган Організації НАТО з наукових досліджень і технологій. Члени Ради обиралися на підставі доручення Північноатлантичної ради через CNAD (консультативно-дорадчий орган НАТО з озброєнь) і MC (військовий комітет НАТО) по одному від кожної країни-учасниці Північноатлантичного альянсу. Кандидатурою могла бути як особа від уряду країни-висуванця, так і від наукових кіл або відповідної галузі. Як правило, члени Ради були старшими науково-технічними співробітниками.

Технічні групи[ред. • ред. код]

Уся основна сфера діяльності Організації НАТО з наукових досліджень і технологій була покладена на сім основних технічних груп, які охоплювали широкий спектр науково-дослідницької діяльності, а також спеціалізувалися на моделюванні та симуляції:

  • Applied Vehicle Technology Panel (AVT) — група прикладних автомобільних технологій;
  • Human Factors and Medicine Panel (HFM) — медицинська група;
  • Information Systems Technology Panel (IST) — група інформаційних технологій;
  • System Analysis and Studies Panel (SAS) — група системного аналізу;
  • Systems Concepts and Integration Panel (SCI) — група системних концепцій;
  • Sensors and Electronics Technology Panel (SET) — група сенсорних технологій;
  • NATO Modelling and Simulation Group (NMSG) — група моделювання та симуляції.

Ці групи скаладалися з загальновизнаних світом вчених та інформаційних фахівців.

Група експертів[ред. • ред. код]

До кожної технічної групи було закріплено спеціальну експертну фокус-групу (всього їх було сім). Функції цих груп зводились до експертної оцінки науково-дослідницької діяльності технічних груп. Передусім, експерти апробовували отримані результати на різного роду семінарах, симпозіумах, польових випробуваннях, лекціях та тренінгах, а також видавали матеріали в науково-періодичній літературі.

Координація з іншими органами НАТО[ред. • ред. код]

Організація синергетично співпрацювала з іншими органами НАТО. Перш за все підтримку надавали такі органи НАТО, як-от:

  • Координаційна група досліджень і технологій (RTCG);
  • Командування з трансформації ОВС;
  • Агенство з консультацій, командування і управління;
  • Агенство НАТО з озброєнь;
  • Консультативна промислова група НАТО;
  • COMEDS;
  • Програма «Наука заради миру та безпеки»;
  • Центр підводних досліджень та ін.

Список посадових осіб[ред. • ред. код]

Голови правління
№ Ім'я Країна походження Роки повноваження
1 Майк Яримович США США 1996–2000
2 Нільс Холм Норвегія Норвегія 2000–2003
3 Дон Даніель США США 2003–2006
4 Жак Бонгранд Франція Франція 2006–2009
5 Роберт Вокер Канада Канада 2009–2012
Директори
№ Ім'я Країна походження Роки повноваження
1 Ернст ван Хук Нідерланди Нідерланди 1997–2000
2 Кен Піблз Канада Канада 2000–2003
3 Ахмед Учер Туреччина Туреччина 2003–2006
4 Грег Шнайдер США США 2006–2009
5 Альберт Хоснікс Бельгія Бельгія 2009–2012

Примітки[ред. • ред. код]

  1. ↑ RTO Brochure 2009.
  2. ↑ NATO's new Research and Technology Organization by Dr. Keith L. Gardner and Lt. Col Terry A. Franks in NATO Review No. 1 — Jan. 1997 Vol. 45 — pp. 20-21

Джерела[ред. • ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Організація НАТО з наукових досліджень і технологій

Література[ред. • ред. код]

  • Theodore von Karman with lee Edson The wind and beyond: Theodore von karman Pioneer in Aviation and Pathfinder in space: Little, Brown and Co. (inc), 1967, Library of congress Catalog card no. 67-11227.
  • Jan van der Bliek Editor AGARD The History 1952–1997: RTO,1999, ISBN 92-836-1079-2.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Організація_НАТО_з_наукових_досліджень_і_технологій&oldid=15003099