Re: цензії
- 29.11.2014|БуквоїдМішель Терещенко: Люблю читати Андрія Куркова
- 28.11.2014|Наталія СвятокумШокуюча актуальність
- 27.11.2014|Роксана ХарчукПереосмислення історії як спосіб пізнати себе
- 27.11.2014|Софія ФілоненкоГеополітично-гендерний Warcraft, або Чудовисько 098 у Зоні № 17
- 26.11.2014|Христя ВенгринюкЖиття як найдовша галюцинація
- 25.11.2014|Ігор КотикМоре і гори Ростислава Чопика
- 25.11.2014|БуквоїдПоліна Жеребцова: «Попри бомби, поранення, голод, воєнне пекло — книга зберігає душу»
- 25.11.2014|Олександр МаловІсторії трьох із зони АТО
- 24.11.2014|Наталія ДеркачУ кого з «братів» первородство?
- 23.11.2014|Олег СоловейВіднайдені в Порожнечі
Видавничі новинки
- Наталя Ткачик. «Наскрізь»Поезія | Буквоїд
- Жіноче тіло у традиційній культурі українцівКниги | Буквоїд
- «Від Миколая до Різдва»Дитяча книга | Буквоїд
- 94 дні. Євромайдан очима ТСНКниги | Буквоїд
- Маргарита Сурженко. «АТО. Історії зі Сходу на Захід»Проза | Буквоїд
- Олена Дзюба-Погребняк. «Перша світова війна в літературах південних слов’ян»Історія/Культура | Буквоїд
- Побачила світ двомовна книга про ЄвромайданКниги | Буквоїд
- Валентина Захабура. «Ой, лише, або з чим їдять вундеркіндів?»Дитяча книга | Буквоїд
- Владислав Стружевський. «Онтологія»Психологія/Філософія | Буквоїд
- Галина Кирпа. «Скільки?/How many?»Дитяча книга | Буквоїд
Re:цензії
Життя як найдовша галюцинація
Владо Жабот. Суккуб / Переклад зі словенської Мар´яни Климець та Наталії Хороз. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2014. – 172 с.
Роман «Суккуб» Владо Жаббота мене відверто вразив, найперше тим, що читала його і поверталася на кілька сторінок назад, знову читала і знову поверталася, здавалося наче щось пропустила, не зрозуміла, не вловила якісь моменти, бо щомиті з´являлися все нові образи, герої, події… Десь на середині книжки усвідомила, що це нормально, що це лише такий собі Жаббот і такий роман. Текст абсолютно галюцинаційний, просякнутий параноєю головного героя, а від його параної здається, що параноять і другорядні герої роману, і сам читач, який, до речі, стає вже теж частиною тексту. Таке собі масове божевілля міста, яке можна порівняти з великим ліжком. Еротики також не бракує, але вона вся якась викривлена, спотворена, нереалізована, ялова… Молода зваблива жінка, наче сенс головного героя, який тягне і тягне його за собою, але вмить з´являється щось насправді важливе, що сколихує Валента і він забувається… Але усе одно жінки, жінки, жінки: «І хотів би додати, що світ прекрасний лише тому, що в нього є дівчата» (с. 57).
Назва книжки «суккуб» – лише алюзія на те, що буде заховане під обкладинкою. Суккуб – у середньовічних легендах – д´яволиця, яка вночі приходить до чоловіків і викликає у них неймовірно солодкі, еротичні сни. Окрім демонічного в романі присутні й моменти справжніх жахів: від замахів до вбивства, від крові до справжніх смертей. Іноді ця кров є якоюсь абсолютно раптовою і абсурдною, що все про що розповідає герой є нічим більше, як лише справжньою шизофренічною галюцинацією… Герой боїться, що всі його переслідують, що все довкола – велика змова проти нього, але автор не вдається до внутрішнього розкодування героя, тому все тіло тексту видається лише фантастичним вимислом письменника.
Валент дуже цікавий і колоритний герой, він виглядає спокійним та стриманим, але неймовірний потік почуттів та емоцій вирують в серці та мозку чоловіка. Дружина Валента Косміни стала для нього прототипом антижінки, бо не викликає в нього більше почуттів чи збудження, воно постійно дивиться серіали у махровому халаті, а знедолений чоловік тихо залишає її і потайки шукає нових почуттів та зваби. Його життя здається йому приреченим, що рухається за подібним сценарієм і кожен наступний день є лише відблиском попереднього, проте сам роман не викликає будь яких негативних відчуттів, він часом виглядає зовсім бурлескно і навіть комічно. «Для Валента там не було місця» (с. 163) – розпочинається один з розділів роману, але, здається, що для героя насправді ніде нема місця. Ніде. Наче реальне життя не створила ще простору для Валента. Для всіх, лише не для нього. Життя героя і трагічне, і кітчеве, бо всі параної ніби і не створюють йому якихось надмірних негараздів, він просто почуває себе героєм чорно-білого арт-хаузу.
Роздумуючи над тим чи може бути ця книга призначена для всіх, думаю, що ні, бо вона дивна… Напевно саме цим словом якнайкраще можна описати роман Владо Жаббота «Суккуб». Але можу переконати, що оце "дивна" прочитується в найкращому значенні слова. Книга неочікувана і вражаюча, незрозуміла і часом навіть огидна, але вона десь така, як зі стрічок скандинавського авторського кіно. А це не може не подобатись.
Коментарі
Останні події
- 27.11.2014|10:20У Франції знайшли першу збірку п´єс Шекспіра
- 27.11.2014|08:27Курс creative writing «Творчопис» у Вінниці
- 26.11.2014|18:50У Чернівцях презентують «20 есеїв про Ольгу Кобилянську та її поціновувачів»
- 26.11.2014|18:20Музей культурної спадщини запрошує на «Гостини у діаспорі»
- 26.11.2014|09:45Книгу Джоан Ролінґ знову екранізують
- 26.11.2014|09:20У Києві презентували роман про братів Тимошенків
- 26.11.2014|08:23Архів Габріеля Гарсіа Маркеса купив Техаський університет
- 25.11.2014|12:09«Правий сектор»: Спілку письменників повинен очолити Пантюк
- 25.11.2014|11:56«Таємничий нічний Поділ» у «Мистецькій збірці»
- 25.11.2014|11:30«Трилітрові» вірші презентували у Рівному