БЕСКИД Антон Григорович
(1855–1933) – правник, політ. діяч Закарпатської України. Д-р права. Дотримувався чехословац. і русофільської орієнтації. Н. в с. Ганігівка Шаришського комітату (нині – Сх. Словаччина). Закінчив Ужгород. г-зію і Будапештський ун-т. Займався адвокатською практикою в Будапешті (1883–85), Кежмарку (1885–1906) і Пряшеві (1906–10, нині Прешув, обидва Словаччина), де водночас був і юрисконсультом Пряшівської греко-катол. єпархії. Протягом 1910–18 – депутат угор. парламенту від Нар. партії, представляв Любовнянський пов. У листоп. 1918 очолив Пряшівську нар. раду і одним із перших почав відстоювати думку про входження Закарп. України до складу Чехословаччини. Б. – один із авторів меморандуму до празького уряду й Паризької мирної конференції 1919– 1920, в якому вимагалося приєднати до ЧСР Лемківщину. Від січ. 1919 – делегат Паризької мирної конф. від Закарпаття. У трав. 1919 очолив Центральну руську народну раду (ЦРНР), яка виникла в результаті об’єднання Старо-Любовнянсько-Пряшівської, Ужгородської, Свалявської, Сигетської і Хустської нар. рад. Очолювана Б. ЦРНР прийняла рішення про добровільне входження Закарпаття до складу ЧСР. Після розколу в ЦРНР Б. у жовт. 1919 очолив русофільську фракцію. Заперечував приналежність закарп. русинів до укр. народу. Протестував проти вимог делегації Української Народної Республіки на Паризькій мирній конф. вивести чехословац. війська із Закарпаття, мотивуючи це тим, що русини є частиною рос. народу і не мають нічого спільного з укр. політ. рухом. Б. постійно підтримував «Общество им. Духновича» і був причетний до спроби зірвати установчі збори т-ва «Просвіта» в Ужгороді 29 квіт. 1920, на яких мала виникнути ця культ.-освіт. орг-ція. 1920 виступив одним із засн. Руського нар. банку. Від 1923 і до смерті займав посаду губернатора Підкарпатської Русі.