КОЗАК Едвард Теодорович (псевд. і криптоніми — Еко, Гриць Зозуля, Косий, Авенір Люшня, Майк Чічка, Мамай, Пік, Е.К., Ко, Ко-Ко; 21.01.1902 — 22.09.1992) — карикатурист, графік, живописець, письменник-гуморист, видавець, редактор. Почесний чл. Спілки укр. журналістів Америки. Н. в с. Гірне (нині село Стрийського р-ну Львів. обл.) у багатодітній сел. родині. Ріс у с. Дуліби; вчився у нар. школі, де почав малювати, в г-зії м. Стрий і худож. школі Відня (1917). Член пластового куреня ім. Ярослава Осмомисла (див. «Пласт»), з яким 1 листоп. 1918 приєднався до УСС (див. Листопадова національно-демократична революція в Галичині 1918, Легіон Українських січових стрільців). Під час українсько-польської війни 1918—1919 воював у артилер. бригаді, у батареї сотника Селешка. По війні був одним із підсудних у процесі проти Української військової організації (1922), навіть перебуваючи в тюрмі «Бригідки» малював. Служив у польс. війську. 1923—24 навчався в худож. студії О.Новаківського у Львові, почав писати вірші. Навесні 1926 в гумористичному ж. «Зиз» були опубліковані ілюстрації К. до текстів ін. авторів. 1927 після знайомства з його ред. — Б.Лепким — став ілюстратором, а з 1 листоп. 1928 до кін. 1931 — редактором ж. «Зиз». 1929 одружився з Марією Бортник (1905—89). 1933—39 працював у редакції ж. «Комар»; оформляв усю продукцію видавничого концерну І.Тиктора (газети, журнали, у т. ч. дитячі, щорічні календарі та книжки з серій «Українська бібліотека» й «Велика історія України»). Член Асоціації незалежних українських митців з 1932, брав участь у їх виставках (Львів, 1933—36), був членом журі пром. виставок та ярмарків. З 1939 жив з сім’єю у Кракові, очолював мистецький гурток «Зарево», містив карикатури в газ. «Krakauer Zeitung», ілюстрував «Лиса Микиту» І.Франка (1944). Того ж року емігрував до Німеччини, викладав на Вищих образотворчих студіях у Карлсфельді й Берхтесгадені (1945), очолював Спілку укр. образотворчих митців у Мюнхені (1947), 1948 редагував ж. «Лис Микита». Політ. карикатури К. (зокрема, на Й.Сталіна) передруковували періодичні видання багатьох країн Європи. Від 1949 — у США, де продовжив практично самотужки видання «Лиса Микити» (1954—90). Працював у церк. мист-ві, ілюстрував казки на телебаченні, 1957 отримав від Нац. освіт. асоціації (США) першу нагороду на конкурсі мультфільмів у Детройті (шт. Мічіган, США). Автор серії картин у різних техніках (олія, гуаш, темпера, акварелі, графіка) з нар., козац. та стрілец. побуту («Село», «За мотивами стрілецьких пісень», «В 50-річчя УСС»), карикатур («Українці в Америці»), шаржів та карикатур на культ. і гром.-політ. діячів (Д.Донцова, П.Ковжуна, І.Кедрина, Є.Маланюка, С.Гординського, І.Соневицького та ін.). Як карикатуриста К. постійно турбували теми роз’єднаності укр. партій, укр.-польс. стосунків, сталінських репресій («Недуга Сталіна», 1929; «Гість з радянської України», 1929; «Харківський процес навпаки», 1930), ситуація на Україні та комуніст. «рай» у СРСР. Учасник десятків персональних і колективних (зокрема із синами Юрієм та Яремою) виставок у Відні, Львові, Кракові, Мюнхені, Копенгагені (Данія), Детройті, Гантері, Торонто (Канада), Нью-Йорку (США) та ін. Автор спогадів і двох томів гумористичних оповідань. Найвагоміший внесок К. в укр. культуру — створення модерного гумористичного журналу, який протягом багатьох десятиліть формував укр. громад. думку. 1990 К. відвідав Львів, де експонувалися твори його і обох його синів.
П. у м. Уоррен (шт. Мічіган, США).